РОЗСІВАТИ, аю, аєш і РОЗСІЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСІЯТИ, ію, ієш, док., перех.
1. Сіяти
зерна, насіння, розкидаючи, розтрушуючи їх. По скибах
жито розсівав сівач, і гай яснів красою чарівною
(Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 101); Де не бігав заєць, скрізь
розсівав, сам того не знаючи, лопухове насіння (Олесь Донченко,
V, 1957, 200); Розсіяв я пшениченьку рідко (Павло Чубинський, V,
1874, 865); * Образно. Ясне сонце геть підбилося вгору,
розсіває своє золоте марево по зеленій долині (Панас Мирний, IV,
1955, 310);
// Розсипати, розпорошувати,
розтрушувати що-небудь порошкоподібне. Коли Палагна вже
щезла, він.. знов почав розсівать по царинці попіл од
учорашньої ватри (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 338); Коли
тільки-тільки закінчили розсівати калійну сіль, — почав
накрапати дощ (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 252);
// Розпиляти дрібними бризками. При обробці
плодових насаджень садоводи разом з отрутохімікатами
звичайно розсіюють багато тонн води (Хлібороб України, 9,
1969, 46);
// Розкидати в різні боки. Вітер жене низом,
зриває китиці будяків, розсіває їх легким пухом (Наталія Кобринська,
Вибр., 1954, 164); Яблуні скидали і розсівали по траві
свої останні падалочки... (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961,
231); Меланхолійно розсівали листя верби, берези та
осокори (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 93); В кімнату залетів
поривний вихор,.. підняв на столі папери, розсіяв по
підлозі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 444);
// перен.
Розтрачувати марно; марнувати. Брат не матиме пожитку з
того ґрунту, бо він марнує свою працю, розсіває її на
дурницю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 118); Скільки ночей не доспав
у час війни Боровик, скільки доріг і стежок сходив,
скільки енергії і сил розсіяв по лісах та хащах (Юрій Збанацький,
Переджнив'я, 1960, 211);
// перен. Поширювати
де-небудь. З вершин надхмарних ми униз зійшли.., знання
між люд ми розсівати стали... (Уляна Кравченко, Вибр.,
1958, 77); З великої скрині Мотрю обдає дивний мішаний
запах повітря.. і речей, що колись жили, сміялись і
розсівали пахощі довкола себе... (Ірина Вільде, Винен.., 1959,
16); Човни.. шугали далі від берега, розсіваючи над
водою скрегіт і дзвін ланцюгів (Михайло Стельмах, II, 1962, 201);
* Образно. Я свої співаночки розсію у полі, Най виросте
кукурудза вища за тополі (Коломийки, 1969, 98).
2. Розміщувати, розташовувати в різних місцях, на певній відстані один від одного.
3. Змушувати розійтися, розбігтися, роз'їхатися
і т. ін. в різні боки; розганяти. Наша піхота та
артилерія одрізали автоматників од танків, розсіяли й
винищують їх (Андрій Головко, I, 1957, 287); Наступного, 1614
року, козаки здійснили два походи. Щоправда, весняний
був невдалий — запорожців спостигла буря й розсіяла
козацькі чайки (Наука і життя, 9, 1966, 40);
// Робити менш
густим, щільним (пітьму, морок, дим, туман і т. ін.);
розріджувати. Електрики світла заграва Нічну
розсівала пітьму (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 54); У
метеорологів з'явилася нова професія — розсіювати або
створювати тумани у потрібному місці (Хлібороб України,
10, 1968, 43); Спочатку темряву розсіювало лише
мерехтіння зір (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 182);
[Передерій:] Ви знаєте, що Свічка, брат наш славний,
Здобув для нас князівський привілей, Здобув нам світло —
і сьогодні ми Розсіємо нарешті сум нічний (Іван Кочерга, I,
1956, 510); * Образно. Своїм яскравим блиском перший
супутник Землі розсіяв туман вигадки про відсталість
радянської науки і техніки (Радянська Україна, 6.I 1959, 4).
4. перен. Примушувати минати, зникати (перев. неприємне почуття, поганий стан). Горить маяк вночі, не погаса, Показує у темряві дорогу. І є у тім незвідана краса, Що розсіва підводних скал тривогу (Ростислав Братунь, Грудка.., 1962, 18); Незабаром, наче щоб розсіяти наші сумніви, убік від плантацій кукурудзи відкривається лугова широчінь, видніються величезні смуги очеретів (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 33).
5. тільки розсіювати, розсіяти, фіз. Ослабляти, робити розсіяним (ступінь вияву сили, енергії чого-небудь). Угнута.. лінза, заломлюючи світло, розсіює його в сторони (Курс фізики, III, 1956, 286); Туманності з безперервним спектром складаються з найдрібніших твердих частинок, які розсіюють в усіх напрямках світло, що падає на них від зірок (Наука і життя, 6, 1961, 11).