в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсіватися»:

РОЗСІВАТИСЯ, ається і РОЗСІЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗСІЯТИСЯ, іється, док.

1. Падаючи, розлітатися в різні боки; сіятися. При перекочуванні рослин по полю насіння з них випадає і розсівається (Бур'яни і боротьба з ними, 1957, 16); Ніколи не збирайте тих рослин, яких у вашій місцевості дуже мало, зберігайте їх до повного дозрівання і потім допоможіть їм розсіятися на більшому просторі (Лікарські рослини.., 1958, 13);  * Образно. У невеличке надвірне віконечко заглядав світ рожевим поглядом. Крізь його шибки, через залізні штаби, лився він довгою стягою, розсіваючись по стінах, по дверях, по долівці (Панас Мирний, I, 1954, 324); Коли вернув остаточно я в свою тиху кімнату і світло лампи розсіялось над столом і книжками, мене огорнуло почуття вдоволення (Ольга Кобилянська, III, 1956, 266);
//  Розсипатися, розпорошуватися, розтрушуватися (про що-небудь порошкоподібне). Воно [борошно] крихітним прозорим пилком розсівається в морозному повітрі, на мить пронизане місячним сяйвом, голубіє й зникає невідомо де (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 138); Розсіювати мінеральні добрива вручну важко і довго. Крім того, при цьому добрива розсіваються дуже нерівномірно, а частина посівів витоптується (Хлібороб України, 2, 1970, 24);
//  Розпилятися дрібними бризками (про рідину);
//  перен. Видавати дрібні, уривчасті звуки. Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (Ольга Кобилянська, II, 1956, 51).

2. Розміщуватися, розташовуватися у різних місцях, на певній відстані один від одного. Решта бойків.. розсіялися своїми бідними селами по горах (Мирослав Ірчан, II, 1958, 210);
//  Бути розкиданим, розміщеним на чому-небудь. Здавалося, що плаття шилося на замовлення: так прийшлося за розміром і так пасувало до її лиця та ясно-блакитних очей своїм сріблястим тлом, по якому розсіялися волошки (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 158).

3. Розходитися, розбігатися, роз'їжджатися і т. ін. в різні боки. Передня лава атакуючих одразу розсіялась (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 371); Хуліганське збіговисько розсіялося по кущах і ярах (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 146);
//  Ставати менш густим, щільним (про пітьму, морок, дим, туман і т. ін.); розріджуватися. Разом з тим, як та імла розсівалася, в голові йому немов світало, а на серце налягала вага безнадійності… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 127); Дим над Чаплинкою розсіюється, пожежу вже, мабуть, погасили (Олесь Гончар, II, 1959, 217); В безладно розсипаних хмарах засяяла веселка. І чим дужче випиналася її дуга, тим швидше розсіювалися хмари (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 4); Темрява трохи розсіялась (Василь Кучер, Голод, 1961, 149).

4. перен. Минати, зникати (перев. про неприємне почуття, поганий стан). З очей її потроху розсівався задавнений переляк, і вона веселіше посміхалася до сонця, дерев і землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 225); Несподівано той манячий [манливий] вид Ваті ніби розсіявся в легкому тумані (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 173).

5. тільки розвіюватися, розсіятися, фіз. Слабшати, ставати розсіяним (про ступінь вияву сили, енергії чого-небудь). Органічні рештки, які осідають на дно [океану], разом з шаром морської води, що знаходиться над ними, утворюють гігантський паливний елемент. Вироблювана ним електрична енергія розсіюється у вигляді тепла (Наука і життя, 12, 1961, 21); Перехід до надпровідності, тобто до такого стану металічної речовини, коли практично відсутній електричний опір, досягається ліквідацією умов, за яких можуть розсіюватися.. електрони провідності (Робітнича газета, 3.VII 1965, 2).

6. тільки недок. Пас. до розсівати, розсіювати. Вітром розсівається перемішане з землею вапно (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 224); «Підрахувати» молекули у певній ваговій кількості полімерів можна, вимірюючи світло, що розсіюється розчином цього полімеру (Наука і життя, 8, 1963, 1); Частина променів [Сонця] розсіюється атмосферою, хмарами, часточками пилу (Вечірній Київ, 20.VI 1957, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 806.

Коментарі (0)