в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсовуватися»:

РОЗСОВУВАТИСЯ, ується і РОЗСУВАТИСЯ, ається, недок., РОЗСУНУТИСЯ, неться, док.

1. Розступатися, розходитися, посуватися в сторони, даючи прохід, звільняючи місце. Побачивши князя, застольники мляво розсовуються, даючи йому місце (Павло Загребельний, Диво, 1968, 384); Селяни звернули увагу на добре озброєних козаків і почали розсуватися, даючи їм прохід до стола (Іван Ле, Наливайко, 1957, 231); Федорка сіла несміливо, куди Маруся її підвела, а дівчата розсунулися — дали їй місце (Андрій Головко, I, 1957, 254).

2. Посуваючись у різні боки, роз'єднуватися, розтулятися (про що-небудь зімкнуте, стулене). Розвідник спинився коло дубків. Розсувається гілля, і з зелені в плямистій маскувальній одежі вилазить.. Маслюк (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 149); Знову прозвучав дзвінок, розсунулась завіса, і вистава почалася (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 153).

3. Розширятися, збільшуватися (про площу, розміри чого-небудь). Яма тим часом розсувалася щораз більше. Вечором замітив Данило, що половина єго [його] дому стоїть над безоднею (Степан Ковалів, Тв., 1958, 102); Ще привабніша, запашніша здалася йому весна, веселіші дикі вигуки птахів і немов ширше розсунувся перед ним простір поля (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 10); Струменілаг блакитна долина, і світ, здавалося, розсунувся ширше (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 131);
//  Розтягуватися в усмішці (про рот, губи). Андрій просяяв, і губи в його почали розсуватися в широченну осмішку (Степан Васильченко, II, 1959, 94);
//  перен. Розширюючись, робити що-небудь багатшим за складом, змістом (про межі, рамки і т. ін. чогось). Щодень шириться плідний процес взаємозбагачення і зближення народів. Розсуваються національні рамки, обрії мислення і творчості, посилюється ідейна єдність радянських народів (Вітчизна, 9, 1968, 152).

4. Обвалюючись, розсипаючись і т. ін., руйнуватися, розвалюватися. Гора.. розсувалася і ставала звичайнісінькою купою безладно накиданого груддя (Петро Колесник, Терен.., 1959, 341); Балашова хата була мала й стара, вона розсунулась, випнула задвіркову стіну і ніби присіла на одпочинок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 318); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним. Заставлять його сіно на гарбу класти, накладе так, що тут же й розсунеться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 48);
//  розм. Розсмикуватися, розв'язуватися (про що-небудь зав'язане). На шиї [Воронюка] теліпався, розсунувшись, зім'ятий шовковий галстук (Степан Васильченко, I, 1959, 318).

5. тільки недок. Пас. до розсовувати, розсувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 812.

Коментарі (0)