Словник української мови

РОЗСТА́ННЯ, я, сер. Те саме, що розставання. Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 91); Діти все прощалися й не могли розлучитися.. І Прісине серце солодко щемить, перший біль розстання карбується на душі (Юрій Яновський, Мир, 1956, 161).
♦ На розстанні — те саме, що На розставанні (див. розставання). На розстанні зупинився [Тур], поглянув на притихлу дівчину (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 770).