Словник української мови

РОЗСТАВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням розставатися. Розмова скінчена. Пора настала розставання (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 282); Архірей, зволікаючи хвилину розставання, не поблагословив його, а лише поклав молодикові руку на плече (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 430); Знову царство весни, і рожевії сни, І кохання; Знову зустрічі тихі — й без краю сумні Розставання (Максим Рильський, I, 1960, 115);
//  розм. Перебування в розлуці далеко один від одного. Цигуля з цікавістю та хвилюванням поглянув на чоловіка, якого оце бачив вперше.. І, вітаючись, міцно й щиро потиснув.. йому руку, як щирому другові по довгому розставанню (Андрій Головко, II, 1957, 300).
♦ На розставанні — прощаючись. Галецька .. на розставанні просила Майбородиху.. одвідувати її на новому місці (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 350); Приятель ваш мовчить, але на розставанні він міцно стискує вам руку (Любов Яновська, I, 1959, 432).