РОЗСТАВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РОЗСТАТИСЯ, ануся, анешся, док.
1. Попрощавшись,
розходитися один з одним, іти куди-небудь після прощання.
[Олекса:] Як буде пора, я дам знак, тоді скажем,
що прийшла година розставатись з ними (Степан Васильченко, III,
1960, 15); Галя слухала-слухала-слухала [козака], й
пізненько вони розсталися (Марко Вовчок, I, 1955, 319); Андрій
і Яків розстались, як приятелі (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959,
241);
// Розлучатися з ким-небудь. Уже на
шістнадцятому році свого життя вона мала, так само, як її
мати, женихів, але матері шкода було так скоро
розставатися з донечкою (Ольга Кобилянська, Вибр., 1954, 7); — Даньку,
а ви... надовго від нас? — Чи надовго? Якби ж то він знав!
Якби ж то він міг зробити так, щоб ніколи вже більше
не розставатися з нею (Олесь Гончар, II, 1959, 89); В часі
жнив йому прийшлось іти на маневри, і ми мусили
розстатися на пару неділь (Іван Франко, III, 1950, 106);
// Розлучаючись, залишатися ким-небудь стосовно когось.
[Федон:] Ми вже не друзями розстанемось? [Антей:]
Боюсь, коли б не стрілись ворогами (Леся Українка, III, 1952,
440); Ми розсталися приятелями (Іван Франко, III, 1950, 248);
// з ким. Розривати зв'язок, спілкування, стосунки,
знайомство з ким-небудь. Звичайно, шкода, що він
тепер мусить розставатися з товаришами (Вадим Собко,
Запорука.., 1952, 4); [Орест:] Я життям готов
спокутувать ту хвилину, коли я нібито по волі
розстався з тобою (Леся Українка, II, 1951, 89);
// Відпускати від себе,
відмовлятися від співробітництва, товаришування
і т. ін. з ким-небудь. Він тільки тепер збагнув, з якою
людиною розстається (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 295).
2. Покидати, залишати кого-, що-небудь. Жаль Марусі було розставатися з цією дивною панорамою (Гнат Хоткевич, II, 1966, 139); Боляче й сумно було хлопцеві розставатися з горами, з широкою волею, з чудовими скелями, що стриміли вгору, мов дивовижні замки (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 175); Я хотів би скінчити свій реферат — і мені трудно розстатися з Франком, бо я так мало сказав про нього (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 42); Чого ці дурні сльози котяться по лиці? Хіба Дарка не знала ще перед святками, що їй, можливо, доведеться розстатися з школою?.. (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 196).
3. Переставати користуватися чим-небудь, уживати
щось. Канапка стала для неї другом і вона наважила
не розставатися з нею: її одну мала взяти Софія з
батьківської хати (Леся Українка, III, 1952, 506); Цієї весни
Настуся не поспішала розставатись із зимовим взуттям
(Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 368); Робітник поставив світло
на місце. — Нічого! Прийде час, і ви назавжди
розстанетесь з оцією допотопною блимавкою (Олесь Гончар, II,
1959, 161);
// Відмовлятися від чого-небудь; втрачати
щось. Зовні студенти сприймають усе це як належне,
розстаються з чубами нібито легко, кепкують один
з одного, перестрілюються жартами, але в їхньому
сміхові й жартах чується жаль за втраченим (Олесь Гончар,
Людина.., 1960, 62); Зачав [Книш] жебрати тоді, як
хата йому погоріла.. Хоч потім не потребував жебрати,
отже жебрацтво так пішло йому в звичку, що не міг
із ним розстатися (Лесь Мартович, Тв., 1954, 374).