в означеннях
Тлумачення, значення слова «розстелятися»:

РОЗСТЕЛЯТИСЯ, яється, РОЗСТИЛАТИСЯ, ається і рідко РОЗСТЕЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗСТЕЛИТИСЯ, стелиться і РОЗІСЛАТИСЯ, розстелеться, док.

1. Покривати собою яку-небудь поверхню. [Водяник:] Та поправ латаття, щоб рівненько розстелялось (Леся Українка, III, 1952, 191); У невеличкій долинці розстелився густий килим великих, як троянди, лютиків, густо пересипаний синіми алтайськими квітами (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 250).

2. Простягатися, пролягати у просторі, займати велике місце. Неначе чарами розстеляється передо мною зелений степ (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Ліс кінчився і попереду розстилалися зелені луки (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 83); Бідне підгірське звичайне село розстелювалося невеличкими купками будинків по підніжжю Діла понад потоком (Іван Франко, VIII, 1952, 350); У місячнім світлі розстелилася на долині ріка (Василь Стефаник, I, 1949, 54); Коли зійти на гору і глянути вниз, то перед очима розстелиться широка долина з чималими селами, розташованими вздовж швидкої пінистої річки (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 3).

3. Стелячись у повітрі, розходитися. Петрусь лежав — і дивився на хмари диму, що носилися по хаті. Він слідив за ними, як вони згорталися у клубки, як розгорталися, розстелялися довгими поясами (Панас Мирний, I, 1954, 335); Рушили в дорогу.. І нікого Не видно, не чути Коло корчми, одна собі Покищо осталась З шинкаркою: кругом неї Димом розстилалась В полі курява (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Настав вечір. З-під кожної сосни поповз туман, низько розстелився по землі (Юрій Яновський, II, 1954, 51);
//  перен. Лунати у просторі (про звуки). Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (Степан Васильченко, I, 1959, 321);
//  перен. Поширюватися навколо (про запах). Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти, а запах меду розстелювався навкруги (Лесь Мартович, Тв., 1954, 246);
//  перен., розм. Підлещуватися, плазувати перед ким-небудь;
//  перен., розм. Виявляти вдячність кому-небудь. Коли настав мені час відходити, — сльозами наповнилися очі гуцула. Він би прив'язав мене до свого ліжка, він би сховав мене під подушку, він би весь розстелився переді мною, аби лиш я говорив йому про його гори (Гнат Хоткевич, II, 1966, 373).

4. тільки недок. Пас. до розстеляти, розстилати, розстелювати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 816.

Коментарі (0)