в означеннях
Тлумачення, значення слова «розстроювати»:

РОЗСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.

1. Розладнувати стрій, ряди, порушувати рух і т. ін. Козацька кіннота навальною атакою розстроювала ряди шведів і захоплювала у них артилерію (Історія УРСР, I, 1953, 323);
//  Приводити в стан небоєздатності, замішання. По головній вулиці рухалась синьожупанна дивізія.. П'ятнадцять вершників вилетіли назустріч дивізії і, зупинившись несподівано й буквально скотившись з коней, вдарили по дивізії з п'ятнадцяти ручних кулеметів, розстроївши всі її нерви в одну мить (Олександр Довженко, I, 1958, 152).

2. Порушувати лад музичного інструмента. Нараз якийсь новий.. тон затремтів у повітрі. Захитав він попередню гармонію, але не розстроїв її (Іван Франко, III, 1950, 128);
//  Порушувати, розладнувати роботу якого-небудь механізму. — Василя не приймемо, він тілько розстроює іграшки (Панас Мирний, IV, 1955, 91).

3. Заважати нормальному протіканню чого-небудь. Поганий економічний порядок розстроює чимраз дужче родинне життя нашого (та й то не лишень нашого) народу (Іван Франко, XVI, 1955, 72);
//  Не допускати до здійснення чого-небудь. Чоловік думає: зціплю зуби, а діла великого не розстрою... (Степан Ковалів, Кутя.., 1960, 47).

4. Доводити до ненормального, хворобливого стану. Не хотіла б я, щоб мама скучала без вас у Колодяжному.. та розстроювала гірше свої, вже і так розстроєні, нерви (Леся Українка, V, 1956, 154).

5. Створювати поганий настрій, завдавати смутку. Він висох, звичайно, поменшав, став помітно нижчий за сина. Це його розстроює (Олександр Довженко, II, 1959, 103); Начкова промова попсувала трохи веселий настрій товариства, а особливо розстроїла судового радника (Іван Франко, VI, 1951, 214); — Еге-ге, щось розстроїло нашого майбутнього сталевара (Олесь Донченко, V, 1957, 443).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 818.

Коментарі (0)