в означеннях
Тлумачення, значення слова «розступатися»:

РОЗСТУПАТИСЯ, ається, недок., РОЗСТУПИТИСЯ, ступиться, док.

1. Відходячи, відступаючи в сторони, утворювати вільний простір. Чогось конотопський народ загомонів і закопошивсь, і комусь розступаються і дають до ставка дорогу (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177); Ярема йшов серед натовпу односельців, і перед ним розступалися люди, даючи дорогу (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 55); Громада вже стояла, дожидаючись панів, і розступилась на два боки, щоб дати їм пройти до рундука (Борис Грінченко, II, 1963, 149); — Гей, хто там! — почувся голос позаду приятелів, — побережись! — Муляр і Нова розступилися. Мимо їх прошуміли сани (Степан Васильченко, I, 1959, 93);  * Образно. Ніч помалу розступається перед ними, щоб знову зімкнутися ззаду (Вадим Собко, Любов, 1935, 111); Лісова тиша розступилася перед Чубенком (Юрій Яновський, II, 1958, 217);
//  Розсуватися, відхилятися в сторони. Попереду йшов Мар'ян Поляруш. Перед ним з шипінням і посвистом розступалася трава (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 535); Лісова гущавина не любила розступатися, нікому не розкривала своїх тайгових шляхів (Олесь Донченко, II, 1956, 29); Поли боярського єдвабного кафтана розступалися на животі, з-під них вудно було пояс і шаблю (Іван Ле, Побратими, 1954, 29); Гей пливе старий рибалка: Розігнись, очерети; Розступись, густе латаття, Дайте човнику пройти! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 142);
//  Бути розташованим обабіч чого-небудь. Назустріч йому поволі насувається ліс. Спочатку він іде суцільною стіною, потім помалу розступається (Петро Колесник, Терен.., 1959, 10); Кругом яру стриміли круті гори й тільки розступились трошки в одному місці, де блищав ставочок (Нечуй-Левицький, III, 1956, 28); Перед жадібними очима мандрівників розступилися високі кедри, шугнули на всі боки ялинки, і серед невеликої галявини з'явилося кругле озерце (Олесь Донченко, II, 1956, 32).

2. Розходячись, розсуваючись, утворювати щілину, отвір, заглибину. Він чекав, що зараз розступиться земля і поглине зухвалого Септара (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 295); — Так мені жити тяжко, так мені важко, що, якби розступилась сира земля, пішла б в землю живою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 109).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 819.

Коментарі (0)