в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсуд»:

РО́ЗСУД, у, чол.

1. Рішення, висновок. Позачергові сесії скликаються Президією Верховної Ради Української РСР за її розсудом або на вимогу однієї третини депутатів Верховної Ради (Конституція УРСР, 1969, 11).
 На свій (власний, твій і т. ін.) розсуд — згідно з своїм (власним, твоїм і т. ін.) рішенням, розумінням чого-небудь. Він тримався самовпевнено, все робив на свій розсуд і терпіти не міг ніякої критики (Василь Минко, Вибр., 1952, 64); Наполеон хотів примусити Росію не втручатись в європейські справи, щоб міг він в Європі діяти на власний розсуд (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 60); Ляховський схилив голову, віддаючи свою пропозицію на шефів розсуд (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 352); — Терміново треба хлопцям доручити розповсюдження [листівок]. Одну наклеїти на майдані. Одну — на твій розсуд (Юрій Яновський, I, 1954, 154).

2. Розмірковування, роздум. Через усю поезію М. Старицького проходить як основний мотив ненависть до самодержавного ладу,.. і тільки в окремих віршах письменник збивається на абстрактні розсуди в дусі надкласового гуманізму і на обстоювання ліберального культурництва (Історія української літератури, I, 1954, 412).

3. Те саме, що розум 1, 2. Бий його, сину, бий усіх! — кричав, втративши розсуд, старий Шумейко (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 259); Юна Іванка належала до тієї категорії людей, які і за своїм віком і за характером не дуже полюбляють поради розсуду, вони цілком в полоні серця (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 119).

4. Суд. [Люцій:] Краще, якби тирани наші віддавали всі присуди свої на розсуд божий (Леся Українка, II, 1951, 417).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 819.

Коментарі (0)