в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсудливо»:

РОЗСУДЛИВО. Присл. до розсудливий 3. Варка побивалася й жалкувалася перед ним, — він тоді умовляв її.. і розважав; доводив їй розсудливо усяку річ, заспокоював (Марко Вовчок, I, 1955, 170); Стьопа взяв обидва папірці і старанно та довго розглядав їх, розсудливо зважаючи, чи все в них так написано, як він того хотів (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 21); Йому було чотирнадцять років, але говорив він зовсім наче дорослий — поважно й розсудливо (Юрій Смолич, День.., 1950, 107).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 820.

Коментарі (0)