в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсвітати»:

РОЗСВІТАТИ, ає, недок., РОЗСВІНУТИ, не; мин. ч. розсвів, віла, ло і розсвінув, нула, ло; док.

1. Ставати світлішим, яснішим із настанням світанку. Зоря розсвітала, день починав біліти (Марко Вовчок, I, 1955, 192); От ранок розсвіта.. Вітрець пахучий віє; Мір'ядами [міріадами] квіток дихнули вже поля (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 267); Сон літньої ночі колись мені снився, Коротка та літняя нічка була, І сон був короткий, — він хутко змінився І зник, як на сході зоря розсвіла (Леся Українка, I, 1951, 90);  * Образно. Не розсвітає мій день сумний, Пригоди тисли невеселі, — І я блукав, мов навісний, Без крихти хліба та оселі (Павло Грабовський, I, 1959, 206).

2. безос. Наставати (про світанок); світати, розвиднятися. Гей, товаришу, вставай, Розсвітає..! (Микола Шеремет, Щастя.., 1951, 62); Так рано встала, що аж на порозі розсвінуло (Номис, 1864, № 13900); Устала [Маруся] (бо вже і розсвіло) і зараз прийнялась поратись (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 52);  * Образно. Мій Осипе, веселий мій друкарю, Мерщій, мерщій на світі б розсвіло! (Микола Бажан, Роки, 1957, 308).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 801.

Коментарі (0)