в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсипаний»:

РОЗСИ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розсипати. Причеплені до дишла коні витягли довгі, худі шиї, щоби визбирати останні стебла розсипаного по землі сіна (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 76); За мною, мов розсипані з козуба вишні, тягся по тугому, як дріт, споришу, кривавий слід (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 22); — Я мушу йти, Саїде Алі, мушу! — боязко і рішуче запевняла Любов Прохорівна, впорядковуючи відрощені в Чадаці й розсипані тепер по плечах хвилясті русяві коси (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 87); Серед лісу сумує давня руїна з панських мурів. Стіни полупані, розсипані (Степан Васильченко, III, 1960, 222);
//  у знач. прикм. Птаство з галасом накинулось на розсипану мамалигу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215); На збитому копитами снігу — недокурки, віхті сіна і розсипаний овес (Олесь Донченко, III, 1956, 127);
//  розсипано, безос. присудк. сл. Багато зірочок блискучих Розсипано по небесах (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 176).

2. у знач. прикм. Який розсипався, безладно розкотився, розкидався у різні боки (про предмети). За день коні встигли потомитися, під шлейками мокра шерсть була вже забілена милом, схожим на розсипаний порошок (Петро Панч, II, 1956, 478); Напнувши вітрила димових хмар, завод, мов корабель-велет, лине по водяній просторіш, а його незліченні вогні, наче жарини в ілюмінаторах, і відсвічуються вони в мерехтливій воді розсипаним намистом (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 6); Варвара бачила перед собою.. снарядні ящики, розсипані бронебійні патрони (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 438); Кілька хвилин тому несміливо гуркотів грім, а зараз в безладно розсипаних хмарах засяяла веселка (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 4).

3. у знач. прикм. Розміщений, розкиданий де-небудь безладно, у великій кількості. Могила висока. З нею не може зрівнятися жодна з навколишніх могил, розсипаних, мов гриби, по полю (Спиридон Добровольський, Тече річка..; 1961, 11); Лемки — то ціле плем'я, з давніх-давен ген розсипане обіруч Карпатського хребта, і характеризує його своєрідна карпатська говірка (Вітчизна, 2, 1969, 214);
//  Розкиданий, розсіяний по різних місцях. Розсипані скрізь найняті агітатори і добровільні вороги революції творять своє діло (Василь Еллан, II, 1958, 218); Співали солдати, розсипані в натовпі (Андрій Головко, II, 1957, 631);
//  Наявний, вміщений де-небудь (у творах, виданнях і т. ін.) у великій кількості. В тих оповіданнях розсипані, як і в природі, розкішні картини, ясні, повні сонця, повітря і красок пейзажі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); Кожен нишпорив сюди-туди, чогось шукав, ніби тут були розсипані скарби (Олесь Гончар, III, 1959, 63).

4. у знач. прикм. Який розбігся, розлетівся в різні боки (про всіх або багатьох). У кого є голос могутній, дзвінкий, Нехай на весь світ про вітчизну співає, І співом вабливим докупи єднає, Як матка збирає розсипаний рій (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 329);
//  Розташований на відстані один від одного. Перший ряд королівського війська як ішов розсипаним строєм, так і впав (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 185).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 803.

Коментарі (0)