в означеннях
Тлумачення, значення слова «розсипати»:

РОЗСИПА́ТИ, аю, аєш, недок., РОЗСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. розсиплють; док., перех.

1. Несподівано, мимоволі висипати що-небудь сипке, розкидати багато предметів. Тремтячі ноги зігнулись, і він упав без сили на призьбу, розсипаючи налагоджену про запас мамалигу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215); Розгортаючи обома руками віття, розсипаючи з кухля ягоди, Тихозоров, озираючись, ступив кілька кроків назад (Олесь Донченко, II, 1956, 41); — Забув сказати, що перекинув також столика.. і розсипав твої папери (Юрій Яновський, II, 1958, 62); — Фед! Принеси мені гребінець і пудру. Та, гляди, не розсип по дорозі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 212);
//  Давати можливість волоссю вільно спадати, лягати, розділяючись на пасма;
//  Навмисно розкидати, сипати по поверхні, накидати, насипати на що-небудь (багато предметів або щось сипке). Каневський бере з бочки жменю талерів — розсипає по столу (Степан Васильченко, III, 1960, 378); Недалечко від хатнього порога стояла немолода вже молодиця, бідненько зодягнена, — і, розсипаючи з миски зерно, голосно скликала курей (Панас Мирний, I, 1949, 129); Вона принесла з хижки зав'язані в хустці квітки та стрічки і розсипала їх по столі, застеленому білою скатертю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275);  * Образно. Серед нив, дібров і плавень — де не підеш — для людей квіти розсипає травень, звуки — соловей (Василь Швець, Неспок. літо, 1959, 7); [Маруся:] Погляньте, як розсипав місяченько Своє проміння срібне по воді (Володимир Самійленко, II, 1958, 8).

2. Порушувати цілісність чого-небудь, руйнуючи, роз'єднуючи. Вдарила у борт висока хвиля, розсипавши свій гребінь на бризки (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 59); Танк розсипав гусеницю і.. завмирає (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 37).

3. Насипати в різні місця, розподіляти що-небудь сипке. Товариші по камері гуртом виряджали його: давали йому теплішу одежу, розсипали поза підкладкою піджака тютюн та сірники (Степан Васильченко, I, 1959, 71); [Ганнуся:] Як прийдуть дівчата, то скажете їм, хай починають розсипати зерно у сівалки (Захар Мороз, П'єси, 1959, 179).

4. Розбивши, розділивши (групу людей) на дрібніші одиниці, розташовувати на відстані один від одного; розосереджувати. В лісі Журяк розсипає людей ланцюгом (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 206); В 1666 році татарські орди, вступивши в союз з правобережним гетьманом Дорошенком, розсипали свої загони по країні, доходячи до Львова, Любліна і Кам'янця (Наука і життя, 3, 1965, 11).

5. розм. Витрачати, розтринькувати. Щедрою рукою самовладна правителька Росії [Катерина II] розсипала державну казну, виморочену у своїх підданців тим часом, як армія билася в корчах голоду й холоду і вмирала від пошестей (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1955, 178); Почав Шкандибенко готуватися до весілля, .. чимало грошей розсипав на всякі убори та прибори (Марко Вовчок, Вибр., 1946, 177).

6. перен. Вимовляти часто й у великій кількості. Скільки не розсипав я перлів своєї красномовності, діда я, видимо, переконати не міг (Гнат Хоткевич, II, 1966, 361); Кирило Васильович відчинив двері першої кімнати і, розвівши руками, розсипав щиру оповідь (Наука і життя, 5, 1971, 27);
//  Видавати дрібні, уривчасті звуки. То притихне, прислухається [соловейко], то знов на весь голос розсипає свої переливи,.. (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 60); І нам жалю додавши, поміж віт у вишнику зозуля розсипала своє «ку-ку» (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 301); Ударили цимбали, застогнала скрипка, бубон розсипав дрібний стукіт (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 443).
Кислиці розсипати (розсипати) — те саме, що Кислиці розводити (див. кислиця). — Яка ж у тебе любов, коли ти покохав гоноровиту панну, а зразу й кислиці розсипав, тільки дістав одкоша..! (Олександр Ільченко, Козацьк. роду .., 1958, 487); Розсипати перли перед свиньми (свинями) — говорити що-небудь людям, марно сподіваючись, що вони зрозуміють це. Коли ти маєш Перли, То й розум май І перед Свинями не розсипай (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 151); Розсипати (розсипати) сміх (усмішки, смішок) — сміятися, усміхатися. Стрункі дівчата в одягах легких Перлово-ніжний розсипають сміх (Максим Рильський, III, 1961, 57); Олександр, щедро розсипаючи усмішки, думав: «Маман не хоче старіти.. Дивна жінка!» (Іван Кочерга, Зол. грамота, 1960, 171); Барський оглушливо зареготав, а Житейкін розсипав у повітрі смішок, дрібний і гострий (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 803.

Коментарі (0)