в означеннях
Тлумачення, значення слова «розтерзаний»:

РОЗТЕ́РЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтерзати. Хата в старих, на думку Коропа, була в достатках; тут тобі не звисають з полу, як ото в голоти, розтерзані дітворою чорні подушки, не висить на жердці лахміття якесь (Григорій Косинка, Новели, 1962, 105); Високий, розтерзаний вітром стовп вогню стояв над Ладьковою хатою (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 87); Радянський Союз приніс визволення польському народові, — він лишається діяльним його другом у мирному будівництві, у відбудові міст і сіл, розтерзаних гітлерівськими ордами (Максим Рильський, III, 1956, 56); Розтерзані й засліплені пожарами, вони бігли з автоматами вулицею повз біленькі хатки (Петро Панч, В дорозі, 1959, 243); Стара, нещасна, розтерзана горем баба, кленучи тих, що злобу в серці замишляють і гострять язик свій, як у змія, сипала прокльони і на його голову (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 92); Марко тяжко відсапувався. Вигляд у нього був розтерзаний (Іван Микитенко, II, 1957, 470); [Тимофій:] У мене ще немає сили піднятися на таку височінь. Душа моя розтерзана (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 24);
//  у знач. прикм. Майор Воробйов довго розглядає розтерзану й пошматовану землю (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 101); Серед кущів лежала розтерзана телиця, а біля неї вовтузилось двоє старих вовків (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 44);  * Образно. За твої побиті чесні руки, за життя розтерзане твоє — ми відплатим! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 204);
//  розтерзано, безос. присудк. сл. На місці було розтерзано катів-сотників (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 195).

2. у знач. прикм. Розірваний у багатьох місцях; драний, пошматований (про одяг). Кілька голих до пояса робітників. Між ними Васюта — без піджака, в розтерзаній, вкритій брунатними плямами сорочці (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 375).

3. у знач. прикм. Обірваний, у брудному, драному одязі. Закривавлених, розтерзаних, замучених спрагою, гнали їх [полонянок] отим зоряним Чумацьким Шляхом з України на Крим (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 177); І гнів на ката без упину їм душі сповнював ущерть. «Прощай навіки, Батьківщино! За тебе ми йдемо на смерть», шепочуть страдники. Побиті, в крові, розтерзані, худі... (Володимир Сосюра, II, 1958, 497).

4. у знач. прикм., перен. Морально дуже змучений;
//  Сповнений моральних страждань, муки (про серце, душу). Буду дихати, падать, рости й воювать до загину, Бо великий наш гнів, бо дорога рівнішою є. Я візьму твого [Україно] смутку і горя важку половину У розтерзане, горде, нескорене серце моє! (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 108); Ярослава ходила по кімнаті, виливаючи перед ним свою розтерзану душу (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 249).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 823.

Коментарі (0)