в означеннях
Тлумачення, значення слова «розточувати»:

РОЗТОЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., РОЗТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех.

1. Виточуванням на токарному верстаті розширювати отвір у чому-небудь. 6 комбіновані різці, за допомогою яких можна без заміни інструмента послідовно обробляти кілька поверхонь, підрізувати торці, розточувати отвори,.. проточувати канавки (Різальні інструменти.., 1959, 32); Неможливо вручну простругати блок тракторного двигуна або станину верстата чи просвердлити і розточити в них отвори (Наука і життя, 3, 1960, 18);
//  Обробляти що-небудь виточуванням;
//  Поглиблювати, подовжувати і т. ін. що-небудь. В'язні весь час товпились посеред кімнати, навмисне закриваючи грубку від дверей,.. і голосно між собою розмовляли. В цей час Іван або Сашко обережно розточували щілину в грубці (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 219).

2. Розширювати (одяг, деталі одягу), вставляючи що-небудь. Рукава вузькі, треба розточити (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 830.

Коментарі (0)

РОЗТОЧУВАТИ 2, ую, уєш, недок., РОЗТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех.

1. Примушувати текти, литися звідки-небудь повільно, по краплі.

2. Виділяючи, випускаючи з себе, поширювати навколо, в яких-небудь межах (пахощі, аромат і т. ін.).

3. заст. Розганяти, розсіювати. [Ізоген:] Наш ворог тямить, чим держиться церква, — і вже не важить на овець, лиш цілить у пастирів, щоб розточить отару (Леся Українка, III, 1952, 297).

4. перен. Нерозумно, без потреби витрачати; марнотратити. [Виборний:] Пив [Терпило], гуляв.. і мало-помалу розточив своє добро (Іван Котляревський, II, 1953, 13); Розігнав [сотник] дітей по світу, А добро осталось, Немає з ким поділити. Довелось самому Розкидати, розточити (Тарас Шевченко, II, 1953, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 830.

Коментарі (0)

РОЗТОЧУВАТИ 3, ую, уєш, недок., РОЗТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех., діал.

1. З'їдати, продірявлюючи; точити, сточувати;
//  Роз'ятрювати, руйнувати (тканини тіла, кістки). — Як тепер його [струп] не витнуть і не згоять — м'ясо й кість він розточить (Іван Франко, XI, 1952, 221).

2. перен. Згубно діяти на людину (про журбу, горе і т. ін.). — Згадую твою Варку. Яка.. людина стерлася, жура розточила її (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 830.

Коментарі (0)