РОЗТОПЛЮВАТИ 1, юю, юєш і рідко РОЗТОПЛЯТИ,
яю, яєш, недок., РОЗТОПИТИ, топлю, топиш; мн.
розтоплять; док., перех. і без додатка. Починати
топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.), розпалювати
вогонь у чомусь. Тітка Докія вже розтоплювала піч,
готувала сніданок (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 259); Скоро
стала [козачка] козака з походу сподіватись, Стала до
домівки приходжати, Стала в печі розтопляти (Українські народні думи.., 1955, 21);
// Нагрівати приміщення, воду і т. ін.,
запалюючи вогонь у чому-небудь. На цей раз він і
баню пішов розтоплювати з радістю, наче його
чекало там, на вгороді, якесь свято (Олесь Гончар, Маша..,
1959, 6).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 828.
РОЗТОПЛЮВАТИ 2, юю, юєш і рідко РОЗТОПЛЯТИ,
яю, яєш, недок., РОЗТОПИТИ, топлю, топиш; мн.
розтоплять; док., перех. Нагріваючи, перетворювати
тверду речовину в рідку. Сніги розтоплює весна, Скрізь —
березневий вир (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 450); В огні
розтоплюйте руду, розлийте чавуну озера (Іван Гончаренко, Вибр.,
1959, 52); Весна розтопила лід, ґрунт став мокрим,
податливим, нетривким (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 167);
* Образно. Тут [на березі] було видно, як удень. Великі
юпітери, ці нові сонця електричного віку, цілими
снопами яскравого вогню розтоплювали темряву (Гордій Коцюба,
Нові береги, 1959, 277); Сонце ясне! Сонце волі! Визволь
із тюрми! Розтопи мої кайдани, Вирви дух із тьми!
(Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 118);
// перен. Робити м'якшим,
лагіднішим; розчулювати. Данько дивився на неї, і
безмірна ніжність, безмірне любовне чуття до неї
розтоплювали йому серце (Олесь Гончар, II, 1959, 91); Чоловік
хоча й гримнув на неї, що бабські сльози панського серця
не розтоплять, але більше нічого не сказав і назирці
ішов за нею і дітьми аж до Морозенкової садиби...
(Михайло Стельмах, I, 1962, 394);
// перен. Сприяти зникненню
(якого-небудь почуття, сумніву, настрою і т. ін.).
— Якась розумна голова додумалась тепер, саме перед
оранкою наділяти [землю], — з новою силою шумують
надії і розтоплюють останні сумніви (Михайло Стельмах, I,
1962, 388); Вона приязно всміхнулася, відкривши
разочки білих зубів, і ця усмішка розтопила хлопцеві
сором'язливість (Микола Олійник, Леся, 1960, 130).
♦ Розтопити лід див. лід.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 828.