в означеннях
Тлумачення, значення слова «розтовчений»:

РОЗТО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розтовкти 1, 2. Бруньки липи, розтовчені на тісто, вживають як пом'якшувальний засіб на нариви (Лікарські рослини.., 1958, 119); Він ще довго стояв за ворітьми — дивився на згружену осінню дорогу, що простяглася через лощину, ввігнула там свою розтовчену, змішану чобітьми спину і десь аж з-за горба плазує знов, далі (Іван Микитенко, II, 1957, 83);
//  у знач. прикм. Над містом висить густий туман, брук вкритий розтовченою ріденькою грязюкою (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 196); Із розтовченої губи потекла кров (Іван Франко, IV, 1950, 230).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 827.

Коментарі (0)