в означеннях
Тлумачення, значення слова «розтовкувати»:

РОЗТОВКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТОВКТИ, вчу, вчеш; мин. ч. розтовк, ла, ло; док., перех., розм.

1. Товчінням роздробляти, подрібнювати що-небудь, перетворювати на дрібні шматки або на м'яку масу чи порошок. Як основний метод визначення міцності вугілля він запропонував метод товчення, при якому куски, відбиті в різних місцях забою, розтовкують у спеціально сконструйованому приладі (Технічне нормування.. у вугільній промисловості, 1958, 51);
//  Розтоптуючи, порушувати цілісність чого-небудь. [Голоси:] — А ти чого, Мавро, вивернулась? Вставай, гладка, копиці не розтовкуй (Степан Васильченко, III, 1960, 136); Сусідський хлопчик приніс повний кошик грибів. Хвалився, що самі маслюки та підберезники, а мухомори він примічав здалеку, розтовкував їх ногою (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 85).

2. тільки док. Порушити цілісність чого-небудь ударом (ударами); розбити щось. Розтовкла таку добру макітру (Словник Грінченка); Хоч би я тісто вніс псяюсі із діжею, То б він розтовк і ту над спиною моєю (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 55);
//  Пошкодити, ранити яку-небудь частину тіла (в бійці, при падінні і т. ін.). Панич якось його чи вскубнув, чи вщипнув, А той, як виважить руку,.. так паняті носа й розтовк! (Панас Мирний, I, 1949, 159);
//  рідко. Роздавити, розчавити кого-, що-небудь. Весною, коли в пана валили ліс, важка деревина розтовкла смолокура (Михайло Стельмах, II, 1962, 362).

3. тільки док., у сполуч. із сл. собі, діал. Уяснити, усвідомити. Я нічого тут не розтовчу собі (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 827.

Коментарі (0)