в означеннях
Тлумачення, значення слова «розтрата»:

РОЗТРА́ТА, и, жін.

1. Дія за значенням розтратити, розтрачувати. Тяжко дітей годувати У безверхій хаті, А ще гірше старітися У білих палатах, — Старітися, умирати, Добро покидати Чужим людям, чужим дітям На сміх, на розтрату! (Тарас Шевченко, I, 1963, 310); Він [В. І. Ленін] вживав найрішучіших заходів в усіх випадках, що стосувалися розтрати державних коштів (Ленін, Коротка біографія, 1955, 254).

2. Злочинна витрата службовою особою довірених їй грошей, цінностей або іншого майна. Чинність цієї [403] статті поширюється тільки на випадки, коли від часу розтрати, загарбання або привласнення до моменту порушення кримінальної справи минуло не більше двох років (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 65); [Дарина:] Гляди мені. Поженимось, а ти влізеш в якусь розтрату. Тільки репутацію мені зіпсуєш (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 212).

3. Розтрачені гроші, цінності або інше майно. Спасибі тобі за гроші і за те, що не лаєш нас за святочну розтрату (Леся Українка, V, 1956, 121); — Звичайно, можна б якось це діло зам'яти. Покрити розтрату готівкою, поїхати самому до начальства, пробачитись, покаятись... (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 237).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 830.

Коментарі (0)