в означеннях
Тлумачення, значення слова «розтрощувати»:

РОЗТРОЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРОЩИТИ, рощу, рощиш, док., перех.

1. Ламати, розбивати на частини, шматки. — Ой, паничу, помаленьку злазьте, бо воза поламаєте! — сказав погонич, оглядаючись. — Знов нас батюшка лаятимуть, як лаяли за того воза, що ви розтрощили торік (Нечуй-Левицький, III, 1956, 14); Безперервні блискавиці просвітлювали сутінки. Раптом із страшенним тріском полум'я розтрощило недалекого дуба і з утвореної рани вибухнув клуб синього диму (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 39); Всі двері були замкнені, їх розтрощили колодами (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 117);
//  З силою надавлюючи, натискаючи, роздробляти, руйнувати що-небудь. Сірі масиви сланцю виперлися могутніми грудьми з-під рудих глиняних напластувань і ось-ось розтрощать своєю багатотонною вагою невеличкий будинок (Олесь Донченко, II, 1956, 91); Він обома руками, як то кажуть, уп'явся в спинку переднього крісла і, мабуть, розтрощив би її своїми товстими, жилавими коротенькими пальцями, коли б вона була зроблена не з міцного букового дерева (Іван Ле, Право.., 1957, 10);
//  Повністю виводити з ладу. [Гурт (люто):] Смерть Мекдугелові! — Смерть за смерть! — Розтрощимо фабрику. Спалимо все! (Мирослав Ірчан, I, 1958, 263);
//  розм. Пошкоджувати, ранити яку-небудь частину тіла. [Храпко:] Зовсім таки розтрощила [Пріська ногу], чи, може, там яка жива кісточка й зосталася? (Панас Мирний, V, 1955, 158); Старості легше було б схопити з стола важкий кам'яний прес і розтрощити ним голову оцьому хамлюзі, аніж звертатися до нього з добрим словом (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 109);
//  безос. В боях на Дніпрі Еріху розтрощило ліву руку (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 38).

2. Викликати відчуття болю, слабості в тілі;
//  безос. [Храпко:] Нездужаю ж я: зовсім мене розломило, розтрощило (Панас Мирний, V, 1955, 202).

3. Розгромлювати, розбивати в боротьбі, бою. Наша партія, увесь радянський народ, переборюючи труднощі, розтрощуючи підступи класових ворогів, побудували нове, соціалістичне суспільство (Літературна газета, 26.II 1959, 1); Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (Микола Бажан, I, 1946, 115);
//  перен., розм. Доводити повну неспроможність чиїх-небудь положень, поглядів, брати верх над кимсь у суперечці. Керкермайстер устав при цих словах, усміхаючись іронічно, немовби бажав розтрощити Начка цим відкриттям (Іван Франко, VI, 1951, 193).

4. перен. Руйнувати, нищити, ліквідувати що-небудь. Вітчизно рідна! Розтрощила ти мур ворожих перепон (Максим Рильський, III, 1961, 94); Думалося [Маркові], що доведеться напружувати всі зусилля, щоб розтрощити вироблену віками кам'яну байдужість, розбити броню, що сковує серця присутніх, завоювати цілковите довір'я до себе (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 358).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 833.

Коментарі (0)