в означеннях
Тлумачення, значення слова «розтруб»:

РО́ЗТРУБ, а, чол.

1. Лійкоподібне розширення на кінці трубки; предмет такої форми. Обличчя їх були звернені до чорного розтруба гучномовця (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 15); Ще п'ять хвилин — і всі вже ясно бачили капітана, що стояв на містку, подаючи команду у блискучі мідні розтруби (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 77); Степан Романович забрав у жменю зелену шовковисту китицю і легким рухом висмикнув її з розтруба листка (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 42); Розтруб його [кінескопа] в готовому вигляді щодо конфігурації і розмірів роблять таким, щоб він відповідав розмірам відформованого екрана (Наука і життя, 9, 1964, 24);
//  Розширений вихідний отвір деяких духових музичних інструментів. Кожний музичний інструмент має свій резонатор — деку коробки, дерев'яну трубку, мідний розтруб, рупор тощо (Художнє читання.., 1955, 25); Ріг — найпростіший і найдавніший за часом виникнення духовий.. інструмент. Широка частина рога тварини служить розтрубом (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 26).

2. Розширена частина в одязі або взутті. Забувши про онучки, Суворов усунув босі ноги в широкі розтруби ботфортів, почепив до боку шпагу, перехопив з рук Прошки підзорну трубу і, застьобуючи на ходу мундир, -вискочив з намету (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 128).

3. Широка частина чого-небудь (проходу, тунелю і т. ін.). Брама раптом розчинилась, неначе сама, — разом з людьми, що повисли на її гратах: «Ура!» гучним відлунком вдарило назад — з розтруба тунелю (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 316).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 834.

Коментарі (0)