в означеннях
Тлумачення, значення слова «розтуляти»:

РОЗТУЛЯТИ, яю, яєш і рідше РОЗТУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТУЛИТИ, тулю, тулиш, док., перех.

1. Розтискати, розмикати що-небудь стиснуте, зімкнуте. — Розмов — мало, — майже не розтуляючи рота, сказав він (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 71); Вона підводить голову, розтулює уста, щоб щось випалити, та, глянувши парубкові у вічі, відразу терпне (Михайло Стельмах, I, 1962, 158); Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло (Микола Трублаїні, I, 1955, 162);
//  Розпрямляти, розслабляти що-небудь складене, зігнуте, стулене. Ви розтулюєте спітнілу.. долоню, просите: — Продайте кавуна, дідусю (Іван Сенченко, Опов., 1959, 245); Аліна відчула, як рука, що стискала її серце, помалу розтулила пальці (Юрій Яновський, II, 1954, 94); З ванькира урочисто вийшла Федора, байдуже глянула на Клима і розтулила перед Супруном кулак. На її долоні лежало дві пари циганських сережок (Михайло Стельмах, II, 1962, 123).
Розтуляти (розтулити) рот (рота) див. рот.

2. розм. Розкривати, розгортати що-небудь закрите, згорнуте. То затуляв [Данько], то знов розтуляв картуза, щоб переконатися, що казна його на місці (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 70); Он прокинувся метелик, Розтуляє пелюстки (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, '161); Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17).

3. Розсовувати частини, краї чого-небудь, відслоняти щось, відкриваючи те, що було закрите, затулене. Доротті.. підійшла до вікна і розтулила важку гардину (Іван Ле, В снопі.., 1960, 203).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 835.

Коментарі (0)