в означеннях
Тлумачення, значення слова «розтикати»:

РОЗТИ́КАТИ див. розтика́ти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 823.

Коментарі (0)

РОЗТИКА́ТИ, аю, аєш, недок., РОЗТИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Стромляти, втикати що-небудь гостре в різні місця;
//  перен. Абияк розміщувати, безладно розкидати що-небудь у великій кількості по різних місцях. — І чому цей зрадливий пензель, роблячи мазки на полотні, так невдало розтикав їх, розмазав, розмісив брудними розводдями? (Олександр Довженко, III, 1960, 132); — А де решта краму? По кіосках розтикав? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 524);
//  перен. Роздавати кому-небудь щось. Андрій у своєму класі, я поруч, у другому.. Розтикаю дітям сякі-такі завданки, підходжу до вікна... (Степан Васильченко, II, 1959, 87);
//  Розсовувати, розставляти що-небудь у кількох місцях з метою схову. Вибирали [селяни] з кошелів [пшеницю] у мішки і десь по подвір'ю ховали просто в сніг.. Розтикали.. у снігу десь попід тинами всяку всячину з князівського майна (Андрій Головко, II, 1957, 330);
//  перен. Витрачати значну суму грошей на дрібниці. — Були [гроші], та загули! — обізвався дід Грицай. — Отак: сюди тиць, туди тиць, та й розтикав три сотні (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 205).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 823.

Коментарі (0)