в означеннях
Тлумачення, значення слова «розтинати»:

РОЗТИНАТИ, аю, аєш, недок., РОЗТЯТИ і РОЗІТНУТИ, зітну, зітнеш; мин. ч. розтяв, тяла, ло і розітнув, нула, ло; док., перех.

1. Розрізати на частини, шматки, пласти або скиби. Розтинаючи землю плугами, напружено рокочуть трактори (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 3); Панисько наблизився до свині і своїм ножем розтяв на ній посторонки (Іван Франко, III, 1950, 212);
//  Розрубувати, розсікати на частини, шматки ударом чогось гострого. Богунова шабля, здіймаючись, розтинала шляхтича надвоє (Яків Качура, II, 1958, 443); Одним махом він розтяв навпіл.. гетьманця (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 88);
//  Розрізати з'єднані разом сторінки книги, журналу і т. ін. так, щоб їх можна було перегортати. Пройшла [посилка] через цензуру, хоч там її навіть не розгортали, не передивлялись, карток не розтинали (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 283); На другий день застаю вже тільки саму ученицю: .. на отоманці лежить.., в руках книжка, щойно розтинає картки (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 345);
//  Рухаючись по воді, розганяти її в сторони від себе. Яхта розтинала воду з дивовижною швидкістю (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 63); Відпливає пароплав, Розтинає хвилі (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 55);
//  Швидко рухаючись, розсікати повітря. Біжать, минають нас машини скорі, Повітря розтинаючи грудьми (Петро Дорошко, Тобі, народе .., 1959, 36); З пронизливим свистом, загравши на сонці сліпучими срібними бризками, повітря розітнули леза шабель (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 13);
//  перен. Порушувати (тишу, спокій) чим-небудь. Кілька гучних випалів один по одному розтяли причаєну тишу ночі (Юрій Смолич, I, 1958, 93);
//  Різко лунати (про звук). Різкий довгий свист розітнув повітря (Олесь Донченко, III, 1956, 421);
//  Раптово освітлювати вузькою смугою, променем світла, блискавки і т. ін. Блискавки раз за разом розтинали темряву (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 25); Темряву ночі розтяв яскравий промінь (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 33);
//  перен. Морально мучити, терзати, завдаючи болю, страждань. Палив нам душу розпач.. І серце розтинав, мов гострий меч (Леся Українка, I, 1951, 167); Іноді запитання шматували його, вивертали, розтинали, четвертували (Олександр Довженко, I, 1958, 380); Навіщо ж, весно, ти так пишно розцвіла, На зорі серденько без жалю розтяла? (Павло Грабовський, I, 1959, 208).

2. перен. Ділити що-небудь на частини; роз'єднувати, розчленовувати. У місячні ночі срібно-синюватий промінь, наче лезо довгого меча, розтинав навпіл кімнату (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 56); Дніпро ввижається мені Ясною блискавицею, Яка упала на ліси, На степові простори І розітнула навскоси Стрімкі зелені гори (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 42); Синє прозоре небо розтинали сірі вервечки птаства (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 70); Нелегко навіть вгадати майбутні береги каналу, між якими ще тільки ходять бульдозери,.. вибираючи ґрунт з того місця, де буде русло, розтинаючи його впоперек глибочезними траншеями-штреками (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 78);
//  Проходити, пролягати і т. ін. через що-небудь, перетинаючи, розділяючи його. То знову дорога над озером мчить, То скелі навпіл розтина (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 77); В низах річища Чу, розтинаючи його на три частини, здіймаються гребні підземного кам'яного хребта (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 153).

3. Порушувати цілісність чого-небудь, роблячи надріз. Рубін розтяв цей [з дерну] вал в двох місцях і вирізану пластину відсунув набік (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 22);
//  Заподіювати рану (рани); ранити. Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи, і з них, як із джерела, била ясна кров (Олесь Гончар, III, 1959, 43);
//  Робити розріз на тілі, анатомувати. Галина оперувала.. шофера, розтинала йому груди, щоб дістатися до серця (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 178); — Боюсь, це той випадок, коли про дослідження ніхто не згадає. Запізнимось-бо з операцією — доведеться розтинати труп (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 203); Медицина вміє не тільки відрізати вам пальця, ногу чи розітнути черево, може, коли треба — проникнути у ваш мозок (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 196).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 824.

Коментарі (0)