в означеннях
Тлумачення, значення слова «розумака»:

РОЗУМА́КА, РОЗУМА́ХА, и, чол. і жін., розм. Розумна людина. Лаврін.. скінчив церковноприходську школу, був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (Олесь Донченко, III, 1956, 86);
//  ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших. Та од них, розумак, і вуха затулили, од лиха. Це ж видко, куди наверта — на різанину. Не слухати таких! (Андрій Головко, II, 1957, 220); — Розтолкуй мені, як ти такий розумака, чого ходив по цій дорозі тисячу раз і ніколи не збивався, а в цю ніч збився? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 18); Один ти — розумаха.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 841.

Коментарі (0)