в означеннях
Тлумачення, значення слова «розумець»:

РОЗУМЕ́ЦЬ, мця, чол. Зменш.-пестл. до розум 1, 2. Невеликий розумець [у вівці], — звичайно німина, — а все-таки такий, як бог йому дав (Іван Франко, IV, 1950, 25); А та вже перелякалася. Що й був розумець — вискочив (Гнат Хоткевич, I, 1966, 78);
//  ірон. Те саме, що розумака. Бач, який найшовся розумець (Словник Грінченка); Старий знову чогось не помирився із сином.. А потім, дивись, і сусідам піде жалітися, що його сякий не такий розумець не має в голові олії (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 180).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 841.

Коментарі (1)