в означеннях
Тлумачення, значення слова «розумний»:

РОЗУ́МНИЙ, а, е.

1. Який має ясний розум (у 1, 2 знач.). Настя.. розказує, який він звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить, який то він розумний, неначе письменний (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 54); Розумну й добру жінку маю, сказав я собі, прочитавши лист (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 157); — Ти чоловік розумний, тебе не дурно вибрали на кошового. Розтлумач мені, для чого ми живемо? (Олександр Довженко, I, 1958, 230);
//  Тямущий, кмітливий. Розумна була [Галочка]: що не вздрить, усе переньме [перейме] і кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 312); Бійцям незвично було бачити неписьменним юнака двадцяти років, розумного, працьовитого і безперечно здібного (Олесь Гончар, III, 1959, 343);
//  Який має освіту; письменний, грамотний. [Грицько (дивуючись):] От що воно значить — розумний чоловік, освічений чоловік! Все він знає, все він розбирає, до всього доскіпається (Панас Мирний, V, 1955, 182);
//  Який має великий життєвий досвід, знання. Тихон Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де жив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 122); Стара була розумна людина, багато років прожила на світі, багато бачила на своєму віку, багато дечого чула про людей (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 406); Мені казав розумний садівник: «Коли ти пересаджуєш ялинку, Відзнач північний і південний бік І так сади: ростиме добре й гінко..» (Максим Рильський, III, 1961, 177);
//  розм. Слухняний, розсудливий (про дітей). — Попенко буде мене кликати до себе, я не піду за ним, а прямо — у школу. Там буду тихо сидіти, учителя буду слухати. — Добре, добре, Петрусю. Ти в мене розумний хлопчик (Панас Мирний, I, 1954, 322); — Розумну дитинку, Химо, маєте, — заздрили їй молодиці (Яків Качура, II, 1958, 21);
//  Який виражає розум. Ні гарна, ні погана [панна Гризельда], але яка величність в її постаті! Які розумні в неї очі! (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 39); Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд сяє (Леся Українка, IV, 1954, 106);
//  Вправний, умілий (про руки, пальці). Вийшли люди за врожай змагаться. Веселить розумні руки праця (Максим Рильський, III, 1961, 69);
//  Який швидко сприймає, засвоює що-небудь (про тварину). Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю.. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 135); Як гостро свистить гострокрила. Примхлива, одважна, бездумна, безумна, Розумна, як світ і життя, Ластівка! (Максим Рильський, II, 1960, 23);
//  Який виражає слухняність, вірність людині (про тварину). В розчинені двері зайшов кудлатий пес, став на порозі і вставився розумними очима на господаря (Петро Панч, В дорозі, 1959, 50); Її перен. Який діє розумно, як людина (про машину). Космічний корабель — дуже розумна машина. І ці розумні машини створили наші радянські люди (Радянська Україна, 22.VIII 1962, 2);
//  у знач. ім. розумний, ного, чол.; розумна, ної, жін. Людина з розумом. З розумним поговори, то розуму наберешся, а з дурним, — то й свій загубиш (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 325).
 Дуже розумний, ірон. — дурний, розумово обмежений. Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 394); Який розумний!; Яка розумна!; Які розумні! у знач. виг. — уживається при вираженні обурення з приводу чого-небудь. — Ви нам дайте половину пасіки, половину овець та свиней, — сказав Карпо, — Овва, який розумний! Забери ще половину котів та собак! — кричала Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 356); Яка розумна! Хіба це панові нічого більш і писати, як про твого чоловіка..? (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Гнида аж скипів. — Іч, ви які розумні! А який же дурило крадене та в скриню покладе? Зна ж, що труситимуть! (Андрій Головко, II, 1957, 155).
Розумна голова: а) наділена розумом голова. Розумна голова багато волосу не держить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 319); б) кмітлива, тямуща людина. Коваль, — той не дуже любив говорити.. І хитне головою на Цигулю — слухайте, мовляв, що он розумна голова каже (Андрій Головко, II, 1957, 253).

2. Який керується розумом, виконується з розумом (у 2 знач.). Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці стала для нього безпремінною умовою життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 222); Зразу ж впадала в око культурна обробка землі і наслідки розумного господарювання (Юрій Смолич, I, 1958, 55); У Радянському Союзі.. ті народи, що за царизму перебували в стані темноти і злиднів, будують пліч-о-пліч з народами-братами нове, розумне, красиве, вільне і заможне життя (Максим Рильський, IX, 1962, 114); Оплата по праці — одне з корінних питань господарської політики, яке вимагає до себе особливої уваги, розумного економічного підходу (Комуніст України, 7, 1963, 25);
//  Проникнутий розумом; змістовний (про книгу, твір). Послав я тобі 10 Кобзарів і дуже, дуже розумну книжечку для Прісі (Тарас Шевченко, VI, 1957, 209); Поезія М. Рильського, перш за все, розумна, мисль поета присутня в кожному рядку, в кожній картині і явищі (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 12);
//  Який містить у собі здоровий глузд, слушні думки і т. ін. — Ходім, ходім! Це розумна рада! — згодилась громада, подаючись до Тиховичевої квартири (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 202); — Велика людина — Гарібальді, — палко сказав Шевченко.. Адже ж лише він разом з Мадзіні наважився оголосити такі розумні закони й накази, як скасування світської влади римського папежа [папи] (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 463); Соціалізм запропонував людству єдино розумний принцип відносин між державами в умовах поділу світу на дві системи — принцип мирного співіснування держав з різним соціальним ладом, висунутий В. І. Леніним (Програма КПРС, 1961, 51);
//  Практично корисний; доцільний. Під правильним режимом харчування слід розуміти.. розумний розподіл їжі протягом дня, відповідну черговість страв, своєчасне споживання їжі і створення добрих умов для її споживання (Українські страви, 1957, 12); Розумне використання машин для побутових потреб стає однією з актуальних життєвих проблем (Комуніст України, 7, 1962, 38); Її Мудрий, хитрий. Моторна воля десь ходила, У долі ласки добула, Мене старого звеселила, Розумну загадку дала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 199);
//  Який свідчить про освіченість, ученість. А він розумною та поважною розмовою обвороже молодого пана або старого батька з матір'ю та тоді вже і розсипає, мов горох, свої поцілунки (Панас Мирний, III, 1954, 283); — Ричить [медвідь], мов розгніваний п'яниця, що не може сказати слова розумного (Іван Франко, IV, 1950, 26);
//  у знач. ім. розумне, ного, сер. Те, що відзначається змістовністю, доцільністю. — Що я, — каже [Карпо], — почую там [на вечорницях] розумного, чого навчуся?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 297).
 Розумна річ — що-небудь сказане, зроблене з розумом (у 2 знач.). Розумну річ приємно й слухать (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 323); Гості сміялися, а Стась чванився, неначе він і справді зробив дуже розумну річ (Нечуй-Левицький, II, 1956, 39); Сіяти розумне, добре, вічне див. сіяти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 844.

Коментарі (0)