РОЗУЗО́РЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розузорити. Незчулись [дівчата], як вийшли на Зовнішні Ставки. Так звалося просторе, розузорене ставками вгіддя (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 339).
РОЗУЗО́РЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розузорити. Незчулись [дівчата], як вийшли на Зовнішні Ставки. Так звалося просторе, розузорене ставками вгіддя (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 339).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 838.