в означеннях
Тлумачення, значення слова «розвага»:

РОЗВА́ГА, и, жін.

1. Те, що розвеселяє, розважає людину. Для середульшого сина Анта не було більшої розваги, як піти до корчениці [кузні], сісти там у куточку, дивитись, як кузнеці [ковалі] сиплють вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 95); Шлях стелився їм далекий. Раділи йому тільки діти й підлітки, що їхатимуть верблюдами разом з матерями або верхи. Все, що зустрічатиметься їм у путі, буде для них розвагою і радістю (Зінаїда Тулуб, 3 степу.., 1964, 38);
//  перев. мн. Заходи з метою розвеселяти, розважати людей. Ясно, що й на ялинці чи на іменинах у Кіри Вася вигадала чимало дотепних розваг (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 222);
//  Місце, де людина може повеселитися, розважити себе. Тут, біля Дніпра, безліч розваг (Олесь Донченко, VI, 1957, 12); Культурних розваг в комуні було тоді небагато. Приміщення під клуб ще не було відремонтоване (Іван Микитенко, II, 1957, 476).

2. Те, що заспокоює, утішає кого-небудь у горі, нещасті і т. ін.; утіха. Воно так боліло, бідне серденятко в молоденької дівчини, зоставшися саме, саме на всьому світі — без помочі, без розваги... (Борис Грінченко, I, 1963, 266).

3. Дія за значенням розважати. І не диво, що вона щиро прихилялася до Гордієвих слів. Адже він обрятував її від смерті, душу їй одживив своєю щирою розумною розвагою (Борис Грінченко, II, 1963, 120); В кінці вулиці стояв високий будинок; то був театр, — панська примха, для розваги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); Йон мусив порадитись найповажніших жінок, які по недовгій розвазі поклали допустити з мужчин тільки Йоча, маючи на увазі не останню роль, яку він грав у нинішньому важному випадкові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 283).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 621.

Коментарі (0)