РОЗВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗВАЛИ́ТИСЯ, валюся, валишся і діал. РОЗВАЛЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, док.
1. Руйнуватися, ламатися (про
споруду, які-небудь предмети і т. ін.). — Палац все далі
і далі розвалювався. Залізна покрівля поржавіла,
подірчавіла, буря задрала її один бік і видно було гнилі
кролем (Панас Мирний, I, 1954, 191); Ще один [снаряд] б'є під
стріху,..і весь дах розвалюється, осідає, охоплений
видовищем диму, полум'я (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 94);
Раптом лунає катастрофічний стук і шум — розвалюється
айсберг. Цей крижаний велетень рушиться від близького
пострілу «Мирного» (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 450);
Він почував себе незручно: боявся, що під ним
розвалиться стілець (Юрій Яновський, II, 1958, 115);
// розм. Рватися,
зношуватися (про взуття). — Тато й мама поїхали з
дому, а сандалики мої зовсім розвалилися. В чому ж я
на святі буду? (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 4).
2. тільки 3 ос., перен. Приходити до стану повного
розпаду, розладу, занепаду; розпадатися, переставати
існувати. Для того, щоб царська монархія могла
розвалитись за кілька днів, потрібне було поєднання цілого
ряду умов всесвітньо-історичної ваги (Ленін, 31, 1973,
11); Чи пробачить йому Зарічний, як дізнається
про те, що він не звернувся до нього за допомогою навіть
тепер, коли почала розвалюватися бригада (Микола Ю. Тарновський,
Незр. горизонт, 1962, 242); На наших очах розвалюється
ганебна система колоніалізму (Наука і життя, 5, 1960, 8);
— Театр у вас молодий, він може розвалитися. Всі ці
нові починання такі ненадійні... Що ти тоді будеш
робити? (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 195); — Тільки
турнули тоді петроградці царя Миколку разом з трухлявим
троном, то за кілька днів і вся імперія його розвалилась
(Андрій Головко, II, 1957, 616);
// Не здійснюватися, не
реалізовуватися. Невже послана ним звістка не
дійшла? І німці не зустрінуть їх [радянських розвідників]
як слід? Тоді ввесь задум розвалюється (Юрій Бедзик,
Полки.., 1959, 119).
3. розм. Розділятися на частини; роз'єднуватися. Бонна одвела дітей у призначену їй кімнату; пан пішов до себе, і сім'я зразу розвалилася зовсім на три окремі, самостійні частини (Любов Яновська, I, 1959, 210); Та як тільки петлюрівці зіткнулися з передовими частинами Червоної Армії, виявилося: не така вже й грізна армія у Петлюри. Вона швидко, мов глевка паляниця, розвалилася навпіл: одна частина тютюнниківців подалася на Овруч, інша — на Житомир... (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 232); Тимко кинув кайло і, швидко ступаючи, майже бігцем подався до гурту. Але тільки він підбіг з гони, як натовп розвалився, люди розійшлися по роботах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 482).
4. розм. Сидіти або лежати, недбало розкинувшись.
Я розвалююсь на лаві в звичайній ледачій позі, закладаю
ногу на ногу (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 39); Не треба
сідати дуже близько або дуже далеко від стола, а також
не можна розвалюватись чи гойдатись на стільці (Українські страви, 1957, 401); Досить-таки атлетичного складу
хлопчина не тільки не злякався суворого голосу, а більше
того — демонстративно розвалився на ліжку (Юрій Збанацький,
Курилові о-ви, 1963, 95).
♦ Голова розвалюється (як не розвалиться) у кого —
хтось відчуває сильний головний біль. Василь киває,
підтакує, а в самого голова розвалюється від думок
(Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 91); Пройшовся [Давид] до стола і
довго стояв біля нього пониклий. Потім сів на лаві й
голову важку, що як не розвалиться од думок та од болю,
обхватив руками, як обручами (Андрій Головко, II, 1957, 116).
5. розм., рідко. Перевалюватися з боку на бік під час ходіння. Ключем, розвалюючись то в ту, то в другу сторону, попідтинню потяглися качата на воду (Панас Мирний, I, 1954, 236).