РОЗВАЖАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РОЗВАЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.
1. Займаючись розмовами, справами і т. ін., відволікатися від чогось гнітючого, важкого, неприємного. Хоч.. не зовсім Маруся повеселішала, та усе-таки неначе стала потроху оживати.. Наум, дивлячись на неї, що вона стала розважатись, і собі повеселішав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 80); Що се за журба така буває? ..Чи вже таки не розважусь я й тоді, як куплю собі коника строкатого? (Марко Вовчок, VI, 1956, 220); Полоз ходив по кімнаті, ходив, аби тільки чимсь розважитися, забутися (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 201).
2. Веселитися, проводити час в якихось забавах,
розвагах, потішатися чим-небудь. Вітер доносив звідти
уривки жвавої коломийки, якою розважалися на чужині
плотарі-галичани (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); Добре, що
була субота, пан поїхав кудись розважатися, і Тарас був
увесь вечір вільний (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 56);
Починалися землі пана Гарбуза, до якого найчастіше
навідувався Геннадій, щоб трохи розважитись (Панас Кочура, Золота
грамота, 1960, 220);
// Бавитися, гратися (про дітей).
Малюки розважались на каруселях і верещали на весь
парк (Петро Панч, Ерік.., 1950, 126); Біля віконця якось
ввечері сиділи вдвох собі старі та милувалися малечею, що
розважалась у дворі (Наталя Забіла. Промені, 1951, 149).
3. рідко. Те саме, що розважати 4. Не розмовившись (не розважившись) з головою, до чогось інного [іншого] не важся (Номис, 1864, № 5838).