в означеннях
Тлумачення, значення слова «розведений»:

РОЗВЕ́ДЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розвести. — Ви незабаром скажете, що світ, цей прекрасний, чудовий світ... — тут справник простяг руки вгору і так патетично трусонув широко розведеними долонями, що всі його качки затряслись круг пояса (Олександр Довженко, I, 1958, 423); Кавалькада повільно спустилася до переправи і потрапила в непрохідну гущавину людей та возів біля розведеного на ніч моста (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 5); Продавала [жінка] молоко, розведене водою, і грошей наторгувала (Панас Мирний, V, 1955, 349); У діжі.. було більше як до половини синьої, густо на олії розведеної фарби (Іван Франко, IV, 1950, 92); Петро Лукич поклав мокрі весла біля розведеного кимсь багаття (Літературна газета, 21.IX 1950, 1);
//  у знач. прикм. Серед дуже скромних страв стала гранчаста пляшка з розведеним спиртом (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 12); Марко потяг до себе горщик, відпив кілька ковтків, гидливо заплювався на всі боки.. — Крейда розведена (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 257);
//  розведено, безос. присудк. сл. Я звалив його і почав дубасити, по чому влучав, кулаками. Ледве нас розведено (Борис Грінченко, I, 1963, 301).

2. у знач. прикм. Який розвівся, розлучився (про одне з подружжя). Кожен раз, коли домашні клопоти потребували його уваги та забирали в нього час, Джіафер думав про свою розведену жінку, хоч не жалкував, що так сталося (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 625.

Коментарі (0)