в означеннях
Тлумачення, значення слова «розвідник»:

РОЗВІ́ДНИК, а, чол.

1. Той, хто займається розвідкою або перебуває у розвідці (див. розвідка 3 1, 2). Коли хто-небудь з розвідників відповідав нечітко або не уточнив в час розвідки якоїсь деталі, Степан Юхимович дуже сердився (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 10); Треба спочатку послати в Яблуневію розвідників, які б вивідали, що за сили у ворога і де вони розташовані (Олесь Донченко, V, 1957, 184).

2. Літак для повітряної, катер для морської розвідки (див. розвідка 3 1). — Напередодні мотались по небу фашистські розвідники. Це значить — жди ранком нападу з повітря (Юрій Яновський, I, 1954, 48); Над землею незнайома тиша. Людство стільки мріяло віків! Вище і вперед! Вперед і вище! Знов розвідник в небо полетів (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 5).

3. Працівник, агент розвідки (див. розвідка 3 3). — Ви не тільки військовий лікар, — промовив, трохи дратуючись, Таубенфельд. — Ви виконуєте місію розвідника (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 128); Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (Михайло Стельмах, II, 1962, 277).

4. Фахівець з розвідки (див. розвідка 3 4). На скіфській могилі — геологорозвідувальні знаки, а біля могили біліють намети розвідників (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 518); Уперше розвідники надр мали пустити в дію надшвидкісні бурові верстати (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 161);  * Образно. Ударників комуністичної праці називають розвідниками майбутнього. І в праці, і в житті вони подають приклад комуністичної свідомості, трудового героїзму, державного підходу до справи (Український історичний журнал, 2, 1960, 41); Ми вмієм думам дати зліт І волю насталить. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, Розвідники століть (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 634.

Коментарі (0)

РОЗВІДНИ́К, а, чол. Фахівець з розводки пилки.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 634.

Коментарі (0)