в означеннях
Тлумачення, значення слова «розвінчаний»:

РОЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розвінчати. Горе тобі, розвінчаний Правдою тиране! За державу тобі плата — Озеро огняне! (Микола Костомаров, I, 1967, 107); Художня література, якщо вона хотіла зрозуміти, відобразити свого сучасника, повинна була відкинути ілюзії надкласовості, позакласовості, розвінчані життям ілюзії (Шамота, Талант і народ, 1958, 25);
//  у знач. прикм. [Річард:] І жаль було, і заздро, що музика над стінами і над людьми панує, а мій коханий хист, моя скульптура в погорді, мов розвінчана цариця... (Леся Українка, III, 1952, 88);
//  розвінчано, безос. присудк. сл. На тому засіданні шкільної ради, коли було розвінчано Конопельського, Миколу обрали старостою спальні (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 635.

Коментарі (0)