РОЗВІВАТИСЯ, ається і рідше РОЗВІЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗВІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док.
1. Розноситися, розсіюватися в повітрі, за вітром (про запах, хмару, туман, дим, пил і т. ін.). Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (Панас Мирний, I, 1954, 164); Хмари потроху розвіювались (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 96); Біліє [туман], а підійдеш ближче — нічого нема, розвіявся (Борис Грінченко, II, 1963, 369); Коли дим і пилюка розвіялись, я виразно побачив перекинутий набік ворожий танк без одної гусениці (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 30).
2. перен. Розсіюватися, зникати (про стихійні
явища, а також про думки, почуття і т. ін.). Іван почув,
що його надія пропадає і розвівається (Іван Франко, III, 1950,
166); Виплекані сподівання потроху розвіювались і
розвіювались, немов той легенький туманець, що
підіймається влітку з роси (Михайло Стельмах, I, 1962, 568); Розвійся
[вітре] край долини, Не вертайся з України!.. (Степан Руданський,
Тв., 1959, 110); Передвечірній морок раптом розвіявся
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 243);
// тільки док. Розійтися,
роз'їхатися в різні місця, далеко один від одного. Народ
нарешті утомивсь, Розтав, розвіявся, розпливсь (Олександр Олесь,
Вибр., 1958, 302); Орда розвіялась сліпа, і, з
побратимами єдина, під знаком молота й серпа, ти стала
вільна, Україно! (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 110).
♦ Розвіюватися (розвіятися) пилом (в пил) див. пил;
Розвіятися по світу (по світі): а) загубитися,
зникнути. Щоб не розвіялось по світу те, як кажуть,
фантастичне оповідання дідугана, я списав його для моїх
земляків (Олекса Стороженко, I, 1957, 99); б) опинитися в різних
місцях, далеко один від одного. Засіяно поля жорстоких
війн, Розвіялись по світі ветерани (Юрій Яновський, V, 1959,
61).
3. Коливатися, тріпотіти на вітрі. Біля інших хат
теж висіли портрети, і прапори так розвівались і
лопотіли на всю вулицю, наче весь народ радісно плескав
у долоні (Олесь Донченко, V, 1957, 157); На дунайській хвилі
Розвіявся вимпел багряний (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 164);
//
Розгортатися, розходитися в різні боки. Отець Сидір
викомарював на одній нозі закручені вензелі. Ряса його
розвівалась по кімнаті, як крила (Олесь Донченко, III, 1956, 94).
4. тільки розвіятися, перен. Розважитися, відвертаючи свою увагу від якихось сумних думок, переживань і т. ін. В неділю я вирішила піти до Палацу праці. Хотілось побути в гурті людей, розвіятись, відпочити (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 26); — Знаєте, отак працюєш, цілі дні проводиш на будівництві, приходиш додому, хочеться часом хоч трошки розвіятись.. А погомоніти й ні з ким (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 161); Він тинявся мов неприкаяний. Рубав дрова, носив воду, копав з солдатами землю, замітав подвір'я і барак, але навіть у роботі не знаходив забуття. Тоді він почав ходити зранку, коли не було роботи, до міста, на базар, щоб хоч там якось розвіятись (Василь Кучер, Голод, 1961, 379).
5. тільки недок. Пас. до розвівати, розвіювати 1—3. Тонкий димок від люльки розвіюється млявим вітром (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 236); * Образно. Вся любов її до нього вмить розвіювалася вітром (Павло Загребельний, День.., 1964, 56).