РОЗВОДИТИ, джу, диш, недок., РОЗВЕСТИ, веду, ведеш, док., перех.
1. Приводити кожного у певне місце. Коли старшини уже розводили підрозділи по палатках, Світличному раптом здалось, що навколишні гори все ще продовжують співати (Олесь Гончар, Новели, 1954, 68); [Матушка гуменя:] Сестро Мархво! Розведи ж мирянок по келіях, бо тепер ми з сестрами почнемо іншу річ, про інші діла, про котрі не всім варт слухати (Панас Мирний, V, 1955, 74).
2. Віддаляти одне від одного, примушуючи їх
розійтися в різні боки. Люди позвикали вже до такої
братньої ворожнечі, хіба вже дуже зчепляться, тоді тільки
розводили (Панас Мирний, I, 1949, 218);
// розм. Примушувати
припинити суперечку, помиритися. Не одну пару
розвів [Денис], що вже було зовсім хваталися битися
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 400); Опоненти стихли і, здається,
були раді з того, що їх розвели: проблема надто
плутана і делікатна (Яків Качура, II, 1958, 43).
3. Відводити, розсовувати що-небудь у різні боки
(кінці, частини чогось, руки і т. ін.). Папір і
картон по криволінійних контурах ріжуть ножицями.
Кінці ножиць при цьому розводять широко (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 24); Любка брала його руки, що
обнімали цупко її дівочий стан, розводила їх і чомусь
сходила з каміння (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 79); Бувало, як
здою корів — не розведу пальців, змикає руки, стягує
жили (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 37); Кир підійшов до Оксена,
мовчки розвів поли кожанки: вони були в дірках від куль,
груди облиті кров'ю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 535);
//
Роз'єднувати рухомі частини (мосту). Ми разом будемо
змагатися і йти, Копати золото, розводити мости, Серед
пустелі сад насаджувать зелений (Максим Рильський, I, 1960,
274); * Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не
дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще
більше розвела й без того ветхий місточок між братами
(Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 227);
// Розтягувати баян, гармонію
і т. ін. Баяніст міхи розводить — от так пальці,
от так сила! (Леонід Первомайський, II, 1958, 49); Наталка перекинула
ремінь через плече і широко розвела Максимову гармошку
(Степан Олійник, З книги життя, 1968, 113);
// Збільшувати
відстань між чим-небудь; розсовувати. Під тиском рідини
поршні колісних циліндрів розсуваються і розводять
колодки, притискуючи їх до гальмового барабана
(Підручник шофера.., 1960, 261); Вітрець війнув — розвів
дерева, Потьмарив небо голубе (Михайло Стельмах, V, 1963, 281);
Оксен здивовано розвів брови і припинив коня (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 72);
// Примушувати розтулитися, розкритися
(очі, губи, повіки). Таємні шепти ледве розводили гарячі
уста... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 47); Сопе [Нечипір] та мовчить,
і очей, що заплили йому горілкою, не розведе (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 105); Юренко ширше розвів повіки, і відблиск
прояснення майнув у його круглих, як два дрібних
каштани, очах (Михайло Стельмах, I, 1962, 225);
// Відхиляти,
розгортати що-небудь. Богдан тремтів, горнучись до
колючого гілля сосни. Але й цікавість юнацька ще більше,
аніж побоювання, каламутила йому голову. Спробував
продерти, розвести гілля, заглянути в той бік, де табір
своїх людей змагався за життя (Іван Ле, Хмельницький, I,
1957, 194);
// Розправляти (крила). Раптом прокинувся
орел,.. струснувся спросоння і різко крикнув,
розвівши свої велетенські крила (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964,
166).
▲ Розводити (розвести) пилку — відгинати один за
одним зубці пилки вправо і вліво стосовно її площини.
♦ Розводити (розвести) очима — те саме, що
Поводити (повести) очима (оком, поглядом і т. ін.) (див.
поводити1). Проценко був як стіна білий і божевільно
розводив по боках очима (Панас Мирний, III, 1954, 290);
Розводити (розвести) плечі — ставати рівно, прямо,
випинаючи груди. Він встає і, трошки відкинувши голову,
розводить свої широкі плечі (Олексій Кундзіч, Пов. і опов.,
1951, 77); Розводити (розвести) руками — рухом рух
у сторони вказувати на важке або безвихідне
становище, виражати здивування, розгубленість і т. ін.
Втікати? Але як? Тамара питала про це, Зара розводила
руками. Вона не знає, як це зробити, але втеча —
єдиний вихід (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 186); Нервово
сіпаючи бровою, він [урядник] щось вичитував старості, а
той винувато розводив руками (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 127);
Побачивши Марусю, один з бородатих розвів руками й
голосно сказав: — Ай, да дівчина! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959,
33); Розводити (розвести) руки — піднімати руки,
відводячи їх у сторони. Вона ступнула до Ахмета,
красиво розвівши дугами руки із стиснутими кулаками...
(Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 132); Андрій Шугай теж широко
розвів руки й пішов до Данила (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947,
168).
4. Змішуючи з чимсь рідким, перетворювати
що-небудь у рідку масу; розчиняти щось у рідині. Кутю
у миски накладають [жінки] та ситою розводять
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 93); Аж тиждень так собі нудила
[генеральша], А потім трути розвела І генерала
напоїла Та й спать, упоравшись, лягла (Тарас Шевченко, II, 1963, 248);
// Робити яку-небудь рідину не дуже насиченою, не
густою, не міцною, додаючи в неї воду або іншу рідину.
— Погана [горілка], бо іродів шинкар розводить
водою, — промовив Балаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 320); Вона
швидко поралася біля залізного столика, розводила
спирт, нарізала суху ковбасу й хліб (Сава Голованівський, Тополя..,
1965, 124); Кинулись до каламаря, а в каламарі чорнило
висохло.. Принесли [свати] води, розвели чорнило
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 56).
5. Примушувати горіти; розпалювати. У лісі курінь..
Бурлаки багаття розводять (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 71); На
обрії з'явився і.. заплигав яскравий вогник — може,
то пастухи розвели ватру (Сава Голованівський, Тополя.., 1965,
86);
// розм. Запалюючи вогонь у чому-небудь,
приводити його в дію, змушувати діяти. Одна [товаришка]
розводила примус, друга штопала панчохи (Гордій Коцюба,
Нові береги, 1959, 450); [Химка:] Я, тіточко,
зараз; тілько доллю та розведу самовар... (Панас Мирний, V,
1955, 223); Сільський коваль Степан Васильович
Загоруйко.. відчинив кузню й розвів горно — заспівало
стареньке ковадло на в'язовій колодці (Василь Земляк, Гнівний
Стратіон, 1960, 126); Іванка розвела прас на кухні, і коли
він уже шипів від дотику пальця, принесла його і
розклала на столі нову кофтину (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961,
89);
// Розпалюючи, розігріваючи, доводити до
значного ступеня (вогонь). Під ним [очеретом] вона огонь
кресала І в клоччі гарно розмахала І розвела пожар чимал
[чималий] (Іван Котляревський, I, 1952, 86).
♦ Розводити (розвести) пари (пару) див. пара 2.
6. Розмножувати, вирощувати кого-, що-небудь у
великій кількості. — Гібриди розведемо різні! — повчав
Терентій. — Нащо розводити? Гриби й самі
розводяться, був би дощ, — сказав старенький скуйовджений
селянин. Навкруги засміялись (Олександр Довженко, I, 1958, 458); —
Наша піонерська справа — охороняти врожай від
жучків-шкідників, колоски збирати, кролів розводити (Олесь Донченко,
VI, 1957, 17); — Може, твоє щастя таке, що з одного
[рою] розведеш цілу пасіку (Панас Мирний, I, 1954, 193); Я дім
збудував і навколо споруди Розвів ці плодові, рясні дерева
(Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 300);
// Закладати (сад),
створювати (квітник і т. ін.). Придбали [дід і баба] хутір, став
і млин, Садок у гаї розвели (Тарас Шевченко, I, 1951, 311); Тепер
біля кожної хати ростуть троянди, і на майдані, де
раніше дітлашня купалася в поросі, я з дівчатами
розвела квітник (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 83);
// Придбавати
що-небудь, обзаводитися чимсь. — Їй-богу, я вас колись
прив'яжу до стільця, щоб ви одпочили хоч на годину.
Якби вас доля кинула не в село, а в місто, ви б розвели
мільйони, коли так падковито беретесь до роботи
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 108); У хлівці загуркотів кабанчик,
кидав рилом пусте корито. «Хазяйство розвів [Йонька],
обживається, а кому воно потрібне? Навіщо? Е-хе-хе.
Краще бути бідним, зате чесним» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
454).
♦ Кислиці розводити див. кислиця.
7. Змушувати припинити приятелювання, дружбу,
зв'язок, спілкування кого-небудь з кимсь.
[Гострохвостий (до Єфросини):] Вам хтось набрехав, щоб нас
посварити, щоб нас розвести (Нечуй-Левицький, II, 1956, 518);
— Більше я не бачила його. Ніч нас звела, ніч розвела
(Іван Франко, IV, 1950, 377); Спершись головою на широку
долоню і закривши очі, застигає [Худяков] в роздумі над
своєю долею. Як розвела вона його з другом! (Олександр Довженко, I,
1958, 106);
// Викликати чвари, ворожнечу між ким-небудь.
Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у
різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало
держатися купи (Панас Мирний, IV, 1955, 258); Отак-то,
ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас
порізнили, розвели, А ми б і досі так жили (Тарас Шевченко, II,
1963, 51);
// Розривати шлюб, розлучати подружжя.
8. також без додатка, розм. Писати або говорити
про що-небудь багато, довго, із зайвими подробицями.
[Мальванов:] Навіть говорити став [Спичаковський]
інакше. То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер —
як почне розводити, за годину не скінчить (Іван Кочерга, II,
1956, 69); — Та тут нема чого довго й розводити, —
сказав Юхим. — Значить, так: ми підемо... втрьох... Ну і як
управимось уже з усім — знак подамо з двору (Андрій Головко,
II, 1957, 283); Матушка розвела розмову про своє
господарство, перелічила воли, корови, вівці, навіть свині
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 26); Вона пояснила, що у неї, крім
документа про службу в Наросвіті, більш нічого нема,
і розвела довгу історію про свого батька, маєток, про
полювання... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 69).
♦ Балачки розводити див. балачка; Бали розводити
див. бали; Розводи розводити (розвести) див. розводи;
Розводити антимонії (антимонію) див. антимонія;
Розводити боби (на бобах) з ким — вести пусту розмову
з ким-небудь. [Рябина:] Ех, буду я з тобою тут
на бобах розводити... ваша читальня розв'язана та й
годі! (Іван Франко, IX, 1952, 40); Розводити (розвести) теорію
(філософію і т. ін.), ірон. — розмовляти багато, але
занадто абстрактно. — Хто ж буде дома їсти варити,
наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде
порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха!
Чи же се не чиста дурниця розводити такі теорії?
(Ольга Кобилянська, I, 1956, 70); Розводити (розвести) теревені див.
теревені; Химині кури розводити — говорити
нісенітниці, дурниці. — Ти мені, Бреус, не кажи, — вигукував
тоненьким голоском Тягнирядно.. — Йому правду
кажуть, а він химині кури розводить (Спиридон Добровольський, Очаківський
розмир, 1965, 229).
9. розм. У сполуч. з абстр. ім. означає: починати
робити те, що виражене цим іменником. — Що ж про
мене кажуть? — Казаному кінця нема, — одказала
Христя, щоб не розводити сварки (Панас Мирний, III, 1954,
40); [Галушка:] У мене діло стоїть краще. От він
мені й заздрить і всякі пакості робить, людей підбурює,
агітацію розводить і пише на мене доноси... (Олександр Корнійчук,
I, 1955, 295); — Перше засідання вийшло дещо
інформаційне. Але нам ніколи та й ні про що особливо розводити
дискусії (Юрій Яновський, I, 1954, 176).
♦ Дипломатію розводити див. дипломатія; Нудоту
розводити див. нудота; Розводити (розвести)
сентименти див. сентименти.
10. Запроваджувати, вводити, влаштовувати що-небудь. Чую, Баско кип'ятиться: — Чого ти приплівся до нашої компанії? Хочеш свої.. порядки розводити?! (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 87); Такії, боже наш, діла Ми творимо у нашім раї На праведній твоїй землі! Ми в раї пекло розвели, А в тебе другого благаєм (Тарас Шевченко, II, 1963, 253); Олеся запросила до себе своїх сестер та знайомих і розвела бал (Нечуй-Левицький, III, 1959, 154).
11. Змушувати розвіятися, зникнути (тугу, горе і т. ін.). І каже [Ярославна]: — Сонце пресвятеє На землю радість принесло І людям і землі, моєї Туги-нудьги не розвело (Тарас Шевченко, II, 1963, 388); Чіпка розсердиться ще дужче. Вийде з хати або до Грицька піде розвести свою тугу (Панас Мирний, I, 1949, 397).
12. Наносити на яку-небудь поверхню візерунки,
мазки, робити плями. Коли лікар нашвидку поров синю
штанину, кров розводила по ній ще один лампас. Генерал
задихався від болю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 501); Сестра
зіткала б хустку і тобі розвела б по ній узори голубі (Сава Голованівський,
Поезії, 1955, 32);
// Розмазувати що-небудь по чомусь.
Тарас брудними рученятами витирав сльози і розвів
чорні смуги по всьому обличчю (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954,
30).