в означеннях
Тлумачення, значення слова «розводити»:

РОЗВОДИТИ, джу, диш, недок., РОЗВЕСТИ, веду, ведеш, док., перех.

1. Приводити кожного у певне місце. Коли старшини уже розводили підрозділи по палатках, Світличному раптом здалось, що навколишні гори все ще продовжують співати (Олесь Гончар, Новели, 1954, 68); [Матушка гуменя:] Сестро Мархво! Розведи ж мирянок по келіях, бо тепер ми з сестрами почнемо іншу річ, про інші діла, про котрі не всім варт слухати (Панас Мирний, V, 1955, 74).

2. Віддаляти одне від одного, примушуючи їх розійтися в різні боки. Люди позвикали вже до такої братньої ворожнечі, хіба вже дуже зчепляться, тоді тільки розводили (Панас Мирний, I, 1949, 218);
//  розм. Примушувати припинити суперечку, помиритися. Не одну пару розвів [Денис], що вже було зовсім хваталися битися (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 400); Опоненти стихли і, здається, були раді з того, що їх розвели: проблема надто плутана і делікатна (Яків Качура, II, 1958, 43).

3. Відводити, розсовувати що-небудь у різні боки (кінці, частини чогось, руки і т. ін.). Папір і картон по криволінійних контурах ріжуть ножицями. Кінці ножиць при цьому розводять широко (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 24); Любка брала його руки, що обнімали цупко її дівочий стан, розводила їх і чомусь сходила з каміння (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 79); Бувало, як здою корів — не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 37); Кир підійшов до Оксена, мовчки розвів поли кожанки: вони були в дірках від куль, груди облиті кров'ю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 535);
//  Роз'єднувати рухомі частини (мосту). Ми разом будемо змагатися і йти, Копати золото, розводити мости, Серед пустелі сад насаджувать зелений (Максим Рильський, I, 1960, 274);  * Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще більше розвела й без того ветхий місточок між братами (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 227);
//  Розтягувати баян, гармонію і т. ін. Баяніст міхи розводить — от так пальці, от так сила! (Леонід Первомайський, II, 1958, 49); Наталка перекинула ремінь через плече і широко розвела Максимову гармошку (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 113);
//  Збільшувати відстань між чим-небудь; розсовувати. Під тиском рідини поршні колісних циліндрів розсуваються і розводять колодки, притискуючи їх до гальмового барабана (Підручник шофера.., 1960, 261); Вітрець війнув — розвів дерева, Потьмарив небо голубе (Михайло Стельмах, V, 1963, 281); Оксен здивовано розвів брови і припинив коня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72);
//  Примушувати розтулитися, розкритися (очі, губи, повіки). Таємні шепти ледве розводили гарячі уста... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 47); Сопе [Нечипір] та мовчить, і очей, що заплили йому горілкою, не розведе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 105); Юренко ширше розвів повіки, і відблиск прояснення майнув у його круглих, як два дрібних каштани, очах (Михайло Стельмах, I, 1962, 225);
//  Відхиляти, розгортати що-небудь. Богдан тремтів, горнучись до колючого гілля сосни. Але й цікавість юнацька ще більше, аніж побоювання, каламутила йому голову. Спробував продерти, розвести гілля, заглянути в той бік, де табір своїх людей змагався за життя (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 194);
//  Розправляти (крила). Раптом прокинувся орел,.. струснувся спросоння і різко крикнув, розвівши свої велетенські крила (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 166).
Розводити (розвести) пилку — відгинати один за одним зубці пилки вправо і вліво стосовно її площини.
Розводити (розвести) очима — те саме, що Поводити (повести) очима (оком, поглядом і т. ін.) (див. поводити1). Проценко був як стіна білий і божевільно розводив по боках очима (Панас Мирний, III, 1954, 290); Розводити (розвести) плечі — ставати рівно, прямо, випинаючи груди. Він встає і, трошки відкинувши голову, розводить свої широкі плечі (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 77); Розводити (розвести) руками — рухом рух у сторони вказувати на важке або безвихідне становище, виражати здивування, розгубленість і т. ін. Втікати? Але як? Тамара питала про це, Зара розводила руками. Вона не знає, як це зробити, але втеча — єдиний вихід (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 186); Нервово сіпаючи бровою, він [урядник] щось вичитував старості, а той винувато розводив руками (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 127); Побачивши Марусю, один з бородатих розвів руками й голосно сказав: — Ай, да дівчина! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 33); Розводити (розвести) руки — піднімати руки, відводячи їх у сторони. Вона ступнула до Ахмета, красиво розвівши дугами руки із стиснутими кулаками... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 132); Андрій Шугай теж широко розвів руки й пішов до Данила (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 168).

4. Змішуючи з чимсь рідким, перетворювати що-небудь у рідку масу; розчиняти щось у рідині. Кутю у миски накладають [жінки] та ситою розводять (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 93); Аж тиждень так собі нудила [генеральша], А потім трути розвела І генерала напоїла Та й спать, упоравшись, лягла (Тарас Шевченко, II, 1963, 248);
//  Робити яку-небудь рідину не дуже насиченою, не густою, не міцною, додаючи в неї воду або іншу рідину. — Погана [горілка], бо іродів шинкар розводить водою, — промовив Балаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 320); Вона швидко поралася біля залізного столика, розводила спирт, нарізала суху ковбасу й хліб (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 124); Кинулись до каламаря, а в каламарі чорнило висохло.. Принесли [свати] води, розвели чорнило (Нечуй-Левицький, III, 1956, 56).

5. Примушувати горіти; розпалювати. У лісі курінь.. Бурлаки багаття розводять (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 71); На обрії з'явився і.. заплигав яскравий вогник — може, то пастухи розвели ватру (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 86);
//  розм. Запалюючи вогонь у чому-небудь, приводити його в дію, змушувати діяти. Одна [товаришка] розводила примус, друга штопала панчохи (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 450); [Химка:] Я, тіточко, зараз; тілько доллю та розведу самовар... (Панас Мирний, V, 1955, 223); Сільський коваль Степан Васильович Загоруйко.. відчинив кузню й розвів горно — заспівало стареньке ковадло на в'язовій колодці (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 126); Іванка розвела прас на кухні, і коли він уже шипів від дотику пальця, принесла його і розклала на столі нову кофтину (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 89);
//  Розпалюючи, розігріваючи, доводити до значного ступеня (вогонь). Під ним [очеретом] вона огонь кресала І в клоччі гарно розмахала І розвела пожар чимал [чималий] (Іван Котляревський, I, 1952, 86).
Розводити (розвести) пари (пару) див. пара 2.

6. Розмножувати, вирощувати кого-, що-небудь у великій кількості. — Гібриди розведемо різні! — повчав Терентій. — Нащо розводити? Гриби й самі розводяться, був би дощ, — сказав старенький скуйовджений селянин. Навкруги засміялись (Олександр Довженко, I, 1958, 458); — Наша піонерська справа — охороняти врожай від жучків-шкідників, колоски збирати, кролів розводити (Олесь Донченко, VI, 1957, 17); — Може, твоє щастя таке, що з одного [рою] розведеш цілу пасіку (Панас Мирний, I, 1954, 193); Я дім збудував і навколо споруди Розвів ці плодові, рясні дерева (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 300);
//  Закладати (сад), створювати (квітник і т. ін.). Придбали [дід і баба] хутір, став і млин, Садок у гаї розвели (Тарас Шевченко, I, 1951, 311); Тепер біля кожної хати ростуть троянди, і на майдані, де раніше дітлашня купалася в поросі, я з дівчатами розвела квітник (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 83);
//  Придбавати що-небудь, обзаводитися чимсь. — Їй-богу, я вас колись прив'яжу до стільця, щоб ви одпочили хоч на годину. Якби вас доля кинула не в село, а в місто, ви б розвели мільйони, коли так падковито беретесь до роботи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 108); У хлівці загуркотів кабанчик, кидав рилом пусте корито. «Хазяйство розвів [Йонька], обживається, а кому воно потрібне? Навіщо? Е-хе-хе. Краще бути бідним, зате чесним» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 454).
Кислиці розводити див. кислиця.

7. Змушувати припинити приятелювання, дружбу, зв'язок, спілкування кого-небудь з кимсь. [Гострохвостий (до Єфросини):] Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести (Нечуй-Левицький, II, 1956, 518); — Більше я не бачила його. Ніч нас звела, ніч розвела (Іван Франко, IV, 1950, 377); Спершись головою на широку долоню і закривши очі, застигає [Худяков] в роздумі над своєю долею. Як розвела вона його з другом! (Олександр Довженко, I, 1958, 106);
//  Викликати чвари, ворожнечу між ким-небудь. Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи (Панас Мирний, IV, 1955, 258); Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили (Тарас Шевченко, II, 1963, 51);
//  Розривати шлюб, розлучати подружжя.

8. також без додатка, розм. Писати або говорити про що-небудь багато, довго, із зайвими подробицями. [Мальванов:] Навіть говорити став [Спичаковський] інакше. То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер — як почне розводити, за годину не скінчить (Іван Кочерга, II, 1956, 69); — Та тут нема чого довго й розводити, — сказав Юхим. — Значить, так: ми підемо... втрьох... Ну і як управимось уже з усім — знак подамо з двору (Андрій Головко, II, 1957, 283); Матушка розвела розмову про своє господарство, перелічила воли, корови, вівці, навіть свині (Нечуй-Левицький, III, 1956, 26); Вона пояснила, що у неї, крім документа про службу в Наросвіті, більш нічого нема, і розвела довгу історію про свого батька, маєток, про полювання... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 69).
Балачки розводити див. балачка; Бали розводити див. бали; Розводи розводити (розвести) див. розводи; Розводити антимонії (антимонію) див. антимонія; Розводити боби (на бобах) з ким — вести пусту розмову з ким-небудь. [Рябина:] Ех, буду я з тобою тут на бобах розводити... ваша читальня розв'язана та й годі! (Іван Франко, IX, 1952, 40); Розводити (розвести) теорію (філософію і т. ін.), ірон. — розмовляти багато, але занадто абстрактно. — Хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха! Чи же се не чиста дурниця розводити такі теорії? (Ольга Кобилянська, I, 1956, 70); Розводити (розвести) теревені див. теревені; Химині кури розводити — говорити нісенітниці, дурниці. — Ти мені, Бреус, не кажи, — вигукував тоненьким голоском Тягнирядно.. — Йому правду кажуть, а він химині кури розводить (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 229).

9. розм. У сполуч. з абстр. ім. означає: починати робити те, що виражене цим іменником. — Що ж про мене кажуть? — Казаному кінця нема, — одказала Христя, щоб не розводити сварки (Панас Мирний, III, 1954, 40); [Галушка:] У мене діло стоїть краще. От він мені й заздрить і всякі пакості робить, людей підбурює, агітацію розводить і пише на мене доноси... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 295); — Перше засідання вийшло дещо інформаційне. Але нам ніколи та й ні про що особливо розводити дискусії (Юрій Яновський, I, 1954, 176).
Дипломатію розводити див. дипломатія; Нудоту розводити див. нудота; Розводити (розвести) сентименти див. сентименти.

10. Запроваджувати, вводити, влаштовувати що-небудь. Чую, Баско кип'ятиться: — Чого ти приплівся до нашої компанії? Хочеш свої.. порядки розводити?! (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 87); Такії, боже наш, діла Ми творимо у нашім раї На праведній твоїй землі! Ми в раї пекло розвели, А в тебе другого благаєм (Тарас Шевченко, II, 1963, 253); Олеся запросила до себе своїх сестер та знайомих і розвела бал (Нечуй-Левицький, III, 1959, 154).

11. Змушувати розвіятися, зникнути (тугу, горе і т. ін.). І каже [Ярославна]: — Сонце пресвятеє На землю радість принесло І людям і землі, моєї Туги-нудьги не розвело (Тарас Шевченко, II, 1963, 388); Чіпка розсердиться ще дужче. Вийде з хати або до Грицька піде розвести свою тугу (Панас Мирний, I, 1949, 397).

12. Наносити на яку-небудь поверхню візерунки, мазки, робити плями. Коли лікар нашвидку поров синю штанину, кров розводила по ній ще один лампас. Генерал задихався від болю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 501); Сестра зіткала б хустку і тобі розвела б по ній узори голубі (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 32);
//  Розмазувати що-небудь по чомусь. Тарас брудними рученятами витирав сльози і розвів чорні смуги по всьому обличчю (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 637.

Коментарі (0)