в означеннях
Тлумачення, значення слова «розворушувати»:

РОЗВОРУШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВОРУШИТИ, рушу, рушиш, док., перех.

1. Ворушачи, перекидати, перевертати або розкидати що-небудь. Працюючи, розворушиш родючу землю — і вона тобі у відповідь житами зросте, пшеницями підведеться... (Павло Тичина, III, 1957, 71);  * Образно. Рішучий світла лет Розворушив, поруйнував туманів купи, Що нагромадились на морі в далині (Валер'ян Поліщук, Вибр., 1968, 213);
//  Ворушачи, приводити в безпорядок що-небудь. Вона гучно сміялась з кожного його жартівливого слова; ловила ту мить, коли він, стріпнувши головою, розворушував і знову приборкував свій розкішний чуб (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 74);
//  Руйнувати, знищувати що-небудь. Він розворушив комашник і довго стежив, як метушиться перелякана комашня (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 137); — Одне гніздо осине розворушили, а друге ще стоїть ось незаймане, — сказав Єгор (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 101);
//  розм. Примушувати кого-небудь рухатися. — Давай, — кажу, — візьмемо його під руки та побігаємо трохи. Може, позворушимо чоловіка (Гнат Хоткевич, I, 1966, 168); Під час другого антракту, ледве на закритій завісі розправилися зморшки і світло в залі розворушило глядачів, мов комашню, Ганна Дмитрівна побачила внизу Максима Коваля... (Олександр Копиленко, Дуже добре, 1937, 175).

2. перен. Спонукати кого-небудь до дії, робити активним, виводити із стану бездіяльності, апатії, байдужості. — Пане Ястшембський! Розворуши як-небудь Василину, щоб вона потанцювала, — просив Хшановський (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66); Часто дописувач звідкілясь із провінції напише кілька дописів — і стоп: не розворушиш його ніяк (Василь Еллан, II, 1958, 47); Тарас, розпалившись, маючи перед собою до того затурканих і пригнічених людей, що вже й боялися називати себе людьми, — намагався розворушити їх, збудити в них почуття людської гідності (Яків Баш, На землі.., 1957, 13); Чому княгиня мовчить?.. Важко розворушити цю задуману жінку (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 10);
//  Викликати, пробуджувати у кого-небудь (почуття, думки, спогади і т. ін.). Ця невеличка робота носитиме назву «День у дорозі».. і виявлятиме — який має вплив на душу людську краса світова, які почуття розворушує та або друга картина (Панас Мирний, V, 1955, 386); Через кілька хвилин Меркурій знову вбіг до світлиці, на його блідих щоках горілка уже розворушувала рум'янці (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 88); Блискуча мрія блискавкою мигнула в голові отця Палладія й розворушила його честолюбність і потяг до слави (Нечуй-Левицький, III, 1956, 382); [Сергій:] Слова Франкової пісні розворушили в мені спогади... (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 36); Обличчя у боцмана лагідне, голос проникливий.., мабуть, не одну думку розворушив Федя в його посивілій голові (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 45);
//  Глибоко хвилювати, тривожити, збуджувати кого-небудь. Чутка про ораторів, які мали приїхати з міста, ще більше розворушила селян (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 23); Ця зовсім не ціцеронівська промова розворушила залу. Присутні зашепотіли, загомоніли поміж себе (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 330).
Розворушувати (розворушити) душу (серце) — викликати в кого-небудь почуття схвильованості, розчуленості. І враз почув я голос невимовний, Той голос, що його лиш серце зна, Для уха тихий, але сили повний, Що душу розворушує до дна (Іван Франко, XIII, 1954, 323); [Грицько:] Яка ти добра, Яка ти вірна! мовою твоєю Ти серце все в мені розворушила (Володимир Самійленко, II, 1958, 26); Розворушувати (розворушити) рану [в серці (в душі)] див. рана.

3. перен., рідко. Активно, діяльно розпочинати що-небудь. Коли ми цю справу хочемо як слід розворушити, то треба поспішати — березень вже не за горами (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 217).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 640.

Коментарі (0)