в означеннях
Тлумачення, значення слова «розжалоблювати»:

РОЗЖАЛОБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЖАЛОБИТИ, блю, биш; мн. розжалоблять; док., перех.

1. Викликати жалощі у кого-небудь до себе. — Кого це так розжалоблює мій пустослов? — посмутніла тітка Христина (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 198); Бурлаки розказали про все своє горе.. і розжалобили добру молодицю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); Вештались голодні, напівроздягнені люди, навмисно виставляючи свою худизну, свої болячки, намагаючись розжалобити ситих (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 259);
//  чим. Викликати жалощі, співчуття у кого-небудь до себе слізьми, просьбами і т. ін. Часом вона розжалоблювала його розмовою про своє безталання (Панас Мирний, I, 1949, 235); [Іван:] Кого ж ти хочеш здивувати, розжалобить своїми слізьми? (Марко Кропивницький, I, 1958, 118); З обличчя Вадима Успенського весь час не сходила бліда винувата усмішка. Ніби він хотів нею розжалобити конвоїрів (Петро Панч, II, 1956, 444);
//  рідко. Робити кого-небудь жалісливим. Розжалобить тебе важкеє лихо, На зорі глянь, на їх нездержний рух (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 224).

2. Викликати в кого-небудь тривогу, схвильованість. Подорожанин бачить, що зацікавив хлопця, і ще більше розжалоблює: — Ну от ти, юначе, закінчив школу. Опояшуть чресла твої мечем і пошлють кров людську проливати (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969, 134); [Секлета:] Ой, не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втирає сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 633); Він [піп] намагався розжалобити віруючих і говорив так, як, бувало, на казанні, коли йому треба було довести до сліз бабів (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 425);
//  чим. Хвилювати, тривожити кого-небудь чимсь. Якимко і Штефан, ідучи побіч своїх возів, узялися розжалоблювати Івана співанками (Іван Франко, I, 1955, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 677.

Коментарі (0)