РОЗЖА́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЖА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Сильно нагріваючись,
ставати надто гарячим; розпікатися (про предмети).
Кожухи кулеметів розжарюються, аж пашать (Олександр Довженко,
.1, 1958, 82); Він [утюг] розжарився так, що, здавалося,
шипів навіть від погляду (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 240);
// Пекти сильніше, ніж звичайно (про сонце). Сонце
розжарювалося, і Зоя сідала на край поля між
кукурудзою, віддихала... (Ольга Кобилянська, III, 1956, 469);
// Світити,
палати сильніше, ніж звичайно (про зорю, заграву і т. ін.).
За Преславою всю ніч буяла пожежа, багряна заграва
то розжарювалась, то пригасала на небі (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 505);
// тільки док. Розпашітись від
перенапруги, утоми і т. ін. Розжарилась, працюючи на току;
Розжарились щоки.
♦ Розжарилась атмосфера — створилась напружена
обстановка. За ніч атмосфера в домі Пугала ще більше
розжарилась (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 168).
2. тільки недок. Пас. до розжарювати.