в означеннях
Тлумачення, значення слова «розжеврений»:

РОЗЖЕ́ВРЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розжеврити. [Кассандра:] Якби оце посеред моря палка жарина плавала по хвилях, розжеврена вогнем — то був би знак воді від полум'я на мир (Леся Українка, II, 1951, 305); Розжеврена, мов троянда, вона рішуче підвела голову (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 88); І молодими впертими руками, Розжеврена від радості труда, Вона вклада в будову кожен камінь (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 117).

2. у знач. прикм. Який розжеврівся, розгорівся від припливу повітря. Біля розжевреного горна з молотами в руках улад б'ють по ковадлу.. Оленчук та його благородіє (Олесь Гончар, II, 1959, 37).

3. у знач. прикм. Який блищить, сяє дедалі яскравіше (про сонце, зорі, заграву і т. ін.). Розжеврене, червоне сонце низько Спустилося (Леся Українка, IV, 1954, 117);
//  Який спалахує вогниками, блищить (про очі). Розжеврені, як жарини, очі невідомого втупились у дівчинку (Олесь Донченко, IV, 1957, 45).

4. у знач. прикм. Який став рум'яним, червоним (про щоки, вуха і т. ін.). Тільки Журавленко не посміхнулась. Обличчя в неї було розжеврене, губи — міцно стулені (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 678.

Коментарі (0)