РОЗЖИРІТИ, ію, ієш, док. Стати надто жирним,
повним, огрядним. — Я з братією воюю он як!
Розжиріли, розледачіли. Ніякого сорому не знають (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 124);
// перен., фам. Розбагатіти,
стати заможним за чужий рахунок. Встигло велике
галицьке боярство розжиріти, укоренилося багато
боярських родів (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 71).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 679.