РОЗЖИ́ТОК, тку, чол., розм., рідко. Те саме, що
розжива.
На розжиток — те саме, що На розживу (див. розжива).
Задалась [Палажка], виходячи з церкви, понести
колись попові рунце на розжиток (Ганна Барвінок, Опов.., 1902,
156).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 679.