РОЗЖИ́ВА, и, жін., розм., рідко. Дія за значенням
розживатися 1, 2.
На розживу — для придбання чого-небудь, для
обзаведення чимсь. — Він і весілля відбуде, і скриню мою
віддасть, і материні подушки; та грошей не дасть нам
на розживу ні копійки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 258).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 679.