в означеннях
Тлумачення, значення слова «роззява»:

РОЗЗЯ́ВА, и, чол. і жін., розм.

1. Неуважна людина. Така вже доля ласкава у всіх тих тернових очей, що й роззява побачить їх, де б вони не були (Степан Васильченко, I, 1959, 184); Сьогодні чергує молодий роззява.., завжди занурений у свої незграбні слов'янські вірші (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 349).
 Не будь роззявою! — пильнуй! — Не будь роззявою! — засміявся йому хтось у лице. — Дивись, розхристаний ходиш та ще хочеш, щоб не ограбували (Іван Микитенко, II, 1957, 337).

2. Забудькувата людина. — Я добра роззява: забув переказати, що тобі кланялась жінка (Борис Грінченко, II, 1963, 82).

3. Людина, яка, гайнуючи час, задивляється на кого-, що-небудь. Зачепить [Синявін] конем базарного роззяву — той смачно вилається (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 69); Довкола.. стояв натовп: вуличні роззяви (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 532).

4. Вайлувата, неповоротка людина. І попустила ж гемонська сила, щоб його Палазя та закохалася в роззяву! Себто, не в роззяву, звичайно, а в парубка (Юрій Яновський, II, 1954, 189).

5. Недбала у справах людина. Де що роблю, там і покину. Про завтрашній день не дбаю. Така вже вдалась.. роззява (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 365).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 681.

Коментарі (0)