в означеннях
Тлумачення, значення слова «роззявлений»:

РОЗЗЯ́ВЛЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззявити. Микита Уласович як позіхав та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 183); Пам'ятники імператорів та їх коней з бронзи, і їх орлів і левів з люто роззявленими пащами впадуть потрощені під ноги (Олександр Довженко, I, 1958, 322).

2. у знач. прикм. Відкритий, розтулений, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.). З-за причілкового угла [рогу] Ганна побачила.. барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкіреними зубами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 87); Було з чого дивуватися. Інший, може б, так і стояв з роззявленим ротом. А я мусив опанувати себе (Іван Микитенко, Кадильниця. 1959, 37);  * Образно. Роззявлені роти чемоданів наганяли сум (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 27);
//  Відкритий, відчинений (звичайно широко — про ворота, двері і т. ін.). В роззявлені завжди ворота видно було, як колись чистий двір заріс бур'яном, як самий палац опустився (Панас Мирний, IV, 1955, 16); В роззявлені двері блищали маховики, зуби й колеса жаток... (Андрій Головко, I, 1957, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 681.

Коментарі (1)