РОЗЗУ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззути. * Образно. Так, це роззута гітлерівцями Україна. Це наша Україна, розтерзана, пограбована мати (Олександр Довженко, III, 1960, 56).
2. у знач. прикм. Без взуття на ногах; босий. Роззуте, голе та слабе Тиняється хлоп'я (Павло Грабовський, II, 1959, 479); Із хат.. вибігала роззута.. дітвора (Михайло Стельмах, I, 1962, 31).