в означеннях
Тлумачення, значення слова «ртуть»:

РТУТЬ, і, жін. Хімічний елемент, рідкий важкий метал сріблясто-білого кольору. Ртуть.. являє собою рідину, але найважчу з усіх рідин (Наука і життя, 4, 1963, 34); Ртуть, занурена у рідке повітря, перетворюється у твердий ковкий метал (Загальна хімія, 1955, 272);  * Образно. Місяць над рікою в темному просторі розливав на гори і на верби ртуть (Володимир Сосюра, II, 1958, 101);  * У порівняннях. В долині персики цвітуть, А в горах знову сніг, І море котиться, як ртуть, Туманові до ніг (Максим Рильський, II, 1960, 130).
Гримуча ртуть див. гримучий.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 890.

Коментарі (0)