в означеннях
Тлумачення, значення слова «руб»:

РУБ 1, а, чол., розм.

1. Вузький край, кромка чого-небудь; ребро. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 54); Рубом великої незграбної руки красномовно розгладив [дід] вуса — ніби йому вже піднесли виповнену чарку (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 6).

2. рідко. Шов на тканині; рубець.
[І] руба сухого не зосталося (не осталося, не залишилося) на кому — хтось зовсім змок. І руба сухого на йому не осталось (Номис, 1864, № 579); Руб руба позиває (кличе) — про що-небудь дуже поношене. — Адже ж ходив [Чіпка] до цього не тільки в шитих [сорочках], а часом у таких, що руб руба позиває... (Панас Мирний, I, 1949, 360); Руб руба кличе (Номис, 1864, № 1532).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 890.

Коментарі (0)

РУБ 2, бля, чол., розм. Те саме, що карбованець 2. Копійка руб береже (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 295); [Юхим:] Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? Дайте.. руб серебра на ситцеву рубашку! (Марко Кропивницький, II, 1958, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 890.

Коментарі (0)